Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Понеділок, 24 лип. 2017

ЗМІНА ПАРТІЙНОЇ ЛОЯЛЬНОСТІ

Це означає, що виборці перестали голосувати за політичні партії, з якими вони ідентифікувалися довший час (наприклад, протягом однієї, двох виборчих декад), і почали переносити свої виборчі преференції на інші політичні угруповання.

Зазвичай порівнюють відмінності між результатами двох послідовних виборів. Цей феномен отримав у науці назву – коливання. У первинному значенні, яке сформулював Д. Е. Батлер, “коливанням” називали середнє арифметичне між приростом частки голосів, відданих за переможну партію, і зменшенням частки голосів, відданих за партію, що програла. Така формула, дарма що й досі популярна і забезпечує важливий сумарний показник, має дві великі вади, і поки що не існує загальновизнаних методів боротьби з ними: її важко застосовувати, якщо на виборах змагаються більш ніж дві партії. Можливо, саме тому її практично не використовують за межами Сполученого Королівства, США та Австралії. Коливання визначає середній результат між відсотками одного процесу (частками голосів виборців під час перших виборів).

Виділяють два різновиди зміни виборчої поведінки – розгуртування  та переорієнтацію.

Розгуртування - уявлення, що виборці західних ліберальних демократій, які були раніше згуртовані в добре визначені соціальні групи й основі таких спільних рис: класова, релігійна та етнічна незалежність, тому засвідчували високий ступінь партійної ідентифікації, з часом стали набагато менше пов’язані з такою належністю й під час виборчої конкуренції виявляють набагато випадковіші та мінливіші вподобання.

Це уявлення протилежне до уявлення про переорієнтацію, коли виборці втрачають зв’язок з певними соціальними групами, але натомість набувають нових зв’язків. Звичайно розрізняють соціальне і партійне розгуртування. Зазвичай переорієнтація відбувається у рамках окремих сімей партій.