Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Субота, 19 серп. 2017

ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ М. ДЮВЕРЖЕ

Типологія М. Дюверже. М. Дюверже як принциповий вимір класифікації партійних систем застосовує поняття кількості партій (т. зв. номерна класифікація). Він пропонує класичний поділ на системи однопартійні, англосаксонську двопартійність та багатопартійність. Класифікація ця недосконала, оскільки, скажімо, партійні системи континентальної Західної Європи належало б зачислити до категорії багатопартійних систем. У цій групі опинилися б такі відмінні за своїм характером системи, як наприклад, багатопартійна італійська та австрійська. А Великобританія виступає одиноким прикладом двопартійності. Це надто загальний підхід до класифікації, яка стирає відмінності, що існують між конкретними партійними системами.

Та це не означає, що змінна кількості партій не має значення. Кількість партій, які змагаються в межах конкретної партійної системи дає нам орієнтацію стосовно “ступеня, в якому політична влада залишається сфрагментованою чи ні, розпорошеною чи сконцентрованою”. Іншими словами, на підставі кількісного критерію можна зорієнтуватися стосовно правдоподібного характеру політичної конкуренції, масштабів, стилю та ступеня її інтенсивності.

 

Г. Сйоблом звертає увагу, на те, що, знаючи, скільки партій змагається в партійній системі, можна передбачити, принаймні, кількість можливих зв’язків, які можуть виникнути між ними. Коли існує дві партії, то маємо справу з одним домінуючим типом взаємних зв’язків і впливів. У випадку трьох партій з’являються вже три такі уклади, чотири партії – 6 укладів, п’ять партій – 10 укладів. Чим більше партій, тим складніший комплекс взаємовпливів та взаємозв’язків між ними в межах партійної системи. Тактика правлячих та опозиційних партій повинна змінюватися залежно від конкуруючих суб’єктів, що знаходить відображення, наприклад, у способі творення урядових коаліцій  і в самому їхньому функціонуванні. Кількість партій вказує на те, скільки конкуруючих політичних орієнтацій треба розглядати при аналізі системи, однак, не характеризує їх відносної величини.