Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ ДЖ. БЛОНДЕЛЯ

Типологія Дж. Блонделя. Дж. Блондель застосовує у своїй класифікації партійних систем дві змінні: кількість партій та їхній розмір. Відповідно до цього він вирізняє чотири типи конкуруючих партійних систем: двопартійну, два-і-пів партійну систему, багатопартійну з домінуючою партією та багатопартійну систему без домінуючої партії.

Прикладом двопартійної системи виступає партійна система Великобританії та Мальти, де за владу борються дві партії. Не означає це, що інших партій не існує, але в силу виборчого законодавства чи традиції тільки дві партії мають шанс здобути підтримку більшості населення, а відтак самостійно сформувати парламентську більшість та однопартійний уряд. Партія, що здобула меншу кількість голосів, виконує функції опозиції, готуючись до опанування влади за підсумками наступних виборів.

Два-і-пів партійна система – це термін, який Дж. Блондель застосовує до такого типу двопартійності, коли жодна з двох сильних партій не має достатньої кількості мандатів у парламенті для формування абсолютної більшості й однопартійного правління, а тому змушена утворювати блок з третьою партією, позиції якої в суспільстві значно слабші ніж позиції двох попередніх. Джерелом сили цієї партії є її центральне положення між двома сильними партіями, що дає можливість брати участь у формуванні правлячої коаліції з обома партіями (партія-маятник). Отже, третя партія має значний коаліційний потенціал, який дає їй можливість постійно залишатися молодшим партнером (доповнювальною партією) правлячої коаліції. Як приклад такого типу Дж. Блондель наводить партійну систему Німеччини.

Для характеристики різних типів багатопартійності Дж. Блондель запроваджує поняття домінування.

Багатопартійна система з домінуванням однієї партії – це така система, за якої в межах багатопартійності виділяється одна партія, яка домінує серед інших партій, однак не володіє абсолютною більшістю в парламенті, а тому для її формування змушена вступати в коаліцію з іншими партіями в межах якої виступає як ініціативна партія. Суть домінування, за Дж. Блонделем веде до того, що ця партія хоча й не здобуває абсолютної більшості, однак володіє значно більшою силою в парламенті ніж інші партії – вона необхідна для творення урядової коаліції більшості. Прикладом такого типу партійної системи була до 1994 р. партійна система Італії з домінуванням християнських демократів та партійні системи скандинавських країн з домінуванням соціал-демократів.

 

Багатопартійна система без домінуючої партії – це класичний приклад багатопартійної системи, в якій жодна із багатьох політичних партій не має такої підтримки, яка б надавала їй переваги у формуванні урядової більшості порівняно з іншими партіями. Результати виборів близькі для кількох політичних партій. Внаслідок цього жодна з партійне є невід’ємною в процесі творення урядових коаліцій. Міжпартійні угоди досить плинні й в гру входить можливість формування кількох правлячих коаліцій. Прикладами партійних систем цього типу є Фінляндія та Бельгія.