Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ ДЖ. САРТОРІ

Типологія Дж. Сарторі. Дж. Сарторі при побудові своєї типології партійних систем передбачав дві змінні: кількість партій, що змагаються (форма партійної системи), та ідеологічну відстань між ними (механізм партійної системи). Таким чином він запропонував чотириелементну типологію конкуруючих демократичних партійних систем: система домінуючої партії, двопартійна система та два варіанти багатопартійної системи – помірної поляризації та поляризована.

У висновках Дж. Сарторі з’являється кілька особливо важливих категорій з яких принаймні дві вимагають пояснень – категорії дво- та багатопартійності та ідеологічної дистанції. Визначення партійної системи як біполярної чи багатополярної вказує на кількість центрів навколо яких відбувається політична конкуренція. Йдеться тут не про кількість партій, а про групу партій ідеологічну родину, яка диктує правила політичної гри. Т. зв. біполярна система має два таких центри. Прикладом може бути хоча б партійна система Великобританії, де консервативна партія обіймає праву позицію політичного спектру, а лейбористська – ліву. Політичний центр є слабким і не становить загрози для двох великих партій. За цією версією біполярності обидва поля репрезентовані конкретними політичними партіями, а альтернатива для однопартійного кабінету інша, також однопартійна. Біполярна система може також виступати в умовах існування більш фрагментаризованої форми партійної системи. Наприклад, у скандинавських системах існує два ідеологічні центри, однак кожен з них представлений не однією, а кількома партіями. Як наслідок виникають коаліційні кабінети і подібний характер має політична альтернатива – інший коаліційний кабінет. Політична конкуренція набуває біполярних форм. Багатопартійні системи мають більш ніж два центри, які ухвалюють рішення в межах політичної системи.

Другою важливою ознакою у типології Дж. Сарторі є категорія ідеологічної дистанції між політичними центрами (ступінь поляризації). Коли лівий чи правий центри партійної системи творять значну ідеологічну дистанцію, чи не вистачає консенсусу стосовно головних засад політичної гри, то публічна думка представляє всілякі можливі (у т.ч. крайні) ідеологічні погляди, й тоді маємо справу з поляризованою системою. Інтенсивність політичного конфлікту тоді дуже висока, а шанс розв’язання їх шляхом консенсусу дуже малий. Біполярні системи мають, звичайно, тенденцію схилятися до центру партійного спектру. Внаслідок цього партії уподібнюються собі (як програмно, так і ідеологічно). Домінує тоді модель доцентрової конкуренції, а результатом є процес деполяризації партійної системи. Багатополярні поляризовані системи мають сильний центр і переважає в них модель відцентрової конкуренції. Спостерігаємо тоді значну радикалізацію партійних гасел, малі шанси вироблення поміркованих напрямів політики, а також появу екстремальних програмних пропозицій (поляризацію).

Спрощену схему типології партійних систем Дж. Сарторі з узгодженням специфічних властивостей, механізмів конкуренції можна представити таким чином: 1) однопартійна система; 2) гегемоністська партійна система; 3) система домінуючої партії; 4) двопартійна система; 5) багатопартійна система поміркованого плюралізму; 6) багатопартійна система поляризованого плюралізму (екстремально поляризована); 7) система роздрібненої партії.

Однопартійна система. До цього типу партійних систем Дж. Сарторі зачисляє системи з однією партією. При чому у своїй класифікації однопартійних систем він виділяє однопартійну тоталітарну, авторитарну і догматичну партійні системи. Як окремий різновид однопартійності він розглядає і гегемоністську партійну систему.

Гегемоністська система. Цей термін Дж. Сарторі вживає для характеристики однопартійних систем, які мають формальні ознаки багатопартійності. Такий тип партійних систем він застосовує для характеристики комуністичних режимів Східної Європи – т. зв. країн народної демократії. Гегемоністська партійна система відрізняється наявністю кількох політичних об’єднань, панівним становищем однієї партії за відсутності політичної конкуренції, визнанням іншими об’єднаннями (союзниками) керівної ролі правлячої партії (гегемона), інтеграцією об’єднань-союзників у систему державної влади, яка здійснюється партією-гегемоном, організаційною автономією об’єднань союзників, політичним режимом, близьким до тоталітарного. Цей тип партійної системи інколи характеризують як неполяризовану багатопартійну систему або як фасадну багатопартійність. Можливість зміни влади за такої системи майже дорівнює нулю, тобто гегемоністська партія завжди залишається правлячою.

Система з домінуючою партією. Система з домінуючою партією подібна до однопартійної системи в тому, що владу весь час утримує одна партія, але вона відрізняється від однопартійної системи тим, що тут діяльність інших політичних партій дозволена і здійснюється відкрито, але без достатньої ефективності для останніх. Класичним прикладом такого типу системи була Мексика. Для означення явища, за якого на конкурентних виборах виборці тривалий час надають перевагу одній партії, Дж. Сарторі вводить категорію переддомінуючої партії. Домінування однієї партії і стабілізація переддомінуючої системи настає тоді, коли триває вона щонайменше протягом існування підряд чотирьох парламентів (додаткова операціоналізація цієї категорії, або спосіб визначення переддомінації). Альтернативність урядів можлива, однак, наступає дуже рідко.

Поява цієї категорії є до певної міри порушенням досить логічного, в поясненнях Дж. Сарторі, положення про зв’язок між кількістю партій та механізмом функціонування системи. Поява переддомінуючої партії не пов’язана з жодною конкретною кількістю партій. Це явище може виникати в двопартійній системі (наприклад, у Північній Ірландії в 1922-1972 рр. чи у Великобританії від 1979 р.), але також і в помірно та екстремально поляризованих системах (наприклад, у Норвегії до половини 60-х років, в Ірландії у 1933-1948 чи 1957-1973 рр).

Ця система дуже чутлива до змін у поведінці електорату. Переміщення виборчої підтримки і коливання парламентської рівноваги може означати кінець ери переддомінації. У кожний момент система може зникнути.

Двопартійна система. Категорія ця ідентична до такої ж за типологією Дж. Блонделя. Характеризується вона появою двох сильних політичних партій, які репрезентують лівоцентристську та правоцентристську течії, що формують біполярну систему з виразними тенденціями доцентрової конкуренції. Ідеологічна дистанція між партіями є, звичайно, мінімальною. Британський досвід свідчить, однак, що може наступити, принаймні тимчасово, збільшення даної дистанції, однак при збереженні доцентрової тенденції (перша половина 80-х років). Пояснити цей процес можна і тим, що система еволюціонізувала в напрямі переддомінуючої системи.

Багатопартійна система поміркованого плюралізму. Враховуючи форму системи, до її складу повинні входити приблизно п’ять або шість політичних партій. Однак у багатьох партійних системах, особливо у фрагментарних суспільствах, форма значно перевищує рівень, закладений  Дж. Сарторі, а між тим конкуренція набуває поміркованих форм (наприклад, у Голландії, Бельгії чи Данії). З цього випливає, що не можна автоматично інтерпретувати зв’язки між категоріями форми та механізму, як вважає Дж. Сарторі. Ця друга категорія відіграє ключову роль при визначенні рівня поляризації партійної системи та конкурентної діяльності партій. Зазвичай, в межах помірковано поляризованої партійної системи два поля конкуренції. Ідеологічна дистанція між партіями залиша-ється відносно малою, що видається, між іншим, результатом досягнення суспільного консенсусу стосовно легітимації політичної системи. У цій системі домінують тенденції доцентрові, що означає, що головний напрям конкуренції розміщується на відрізку лівоцентризм-правоцентризм. У результаті система набуває схильності до адаптації і консен-сусного стилю здійснення політики. Більшість сучасних партійних систем у Західній Європі треба віднести саме до цієї категорії партійних систем.

Багатопартійна система поляризованого плюралізму (екстремально поляризована). Характеризується вона значним рівнем фрагментації, тобто, партій є більш ніж п’ять чи шість. Ідеологічний простір системи залишається дуже розтягнутим, а на обох полюсах існують відносно сильні антисистемні партії. Внаслідок цього немає можливості застосування консенсусного механізму ухвалення рішень, домінує конфронтаційна політика. У такій системі три поля конкуренції й через це вона набуває ознак багатопартійності. Переважають тут відцентрові тенденції, що є природним наслідком високого ступеня поляризації, факту зайняття центру просистемними угрупованнями та значної виборчої сили антисистемних угруповань. Досить часто у цій системі спостерігається так зване явище двосторонньої (ліво-правої) антисистемної опозиції. Центристські партії володіють монополією на формування уряду, однак повинні рахуватись з можливістю здійснення антисистемними партіями спільної акції, яка може спричинити парламентське повалення влади. Виникає тоді негативна більшість, схильна до деструкції, однак вона не здатна перетворитися в позитивну більшість, яка дає гарантії формування нового уряду. Головною причиною такого стану речей є величезна дистанція, яка розділяє обидві крайні антисистемні партії. Загалом у сучасній Західній Європі немає прикладів такого типу партійних систем, є це швидше категорія історична (наприклад, Веймарська Республіка в Німеччині, IV Республіка у Франції, італійська система до середини 70-х років чи грецька система в перехідний період).

 

Система роздрібненої партії. Цей клас включено до класифікації як залишковий, – пояснює  Дж. Сарторі, – для того, щоб вказати, що ми перестаємо потребувати точних підрахунків, тобто це рівень, поза яким кількість партій – десять, двадцять чи більше – не має великого значення. Тобто це такий тип партійних систем, який характеризується наявністю величезної кількості політичних партій, але їхня роль у політичному житті держави незначна. Цей тип партійних систем характерний для держав, у яких відбувається становлення багатопартійності.