Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОВНИХ ТИПІВ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ

Особливості головних типів партійних систем

Отже, найзагальнішу класифікацію партійних систем можна зробити на основі кількісного критерію, який показує кількість ефективно діючих політичних партій у партійній системі. У зв’язку із цим партійні системи поділяються на одно- дво- та багатопартійні (або однопартійні системи та системи з більш ніж однією партією). Різниця між цими двома групами систем принципова і полягає у різному ступені конкуренції, властивому кожному з перелічених типів партійних систем.

На відміну від однопартійних, системи з більш ніж однією партією засновані на відкритому змаганні. Це змагання особливо загострюється під час виборів: тоді як в однопартійних системах вибори, звичайно, мають символічний характер і не дають можливості реального вибору, у системах з більш ніж однією партією вони є вирішальними.

Звичайно, в межах конкретного політичного режиму змагання може бути суттєво обмеженим. Це трапляється тоді, коли соціальні групи, що беруть участь у політичному житті, базуються виключно на класовій, расовій, національній чи релігійній основі. Обмеження змагання може бути й ініціативою політичної влади за допомогою як правових, так і цілої низки технічних процедур.

Природа змагання двояка. Воно може відбуватись на рівні груп або на індивідуальному рівні, а ще може бути результатом цих двох типів. Коли партії ще недостатньо розвинені, їхню силу визначає лояльність членів партії. Коли ж партії перестають бути залежними тільки від своїх членів і можуть звертатись за підтримкою не тільки до тих, хто ідентифікує себе з ними, лише тоді у суспільстві відбуваються певні зміни. Партії в ході виборів намагаються відшукати найбільшу кількість своїх прихильників, ідентифікаторів певного політичного об’єднання. Мета виборчих змін така: від існування як форми виявлення інтересів старих прихильників, вибори перетворюються у політичний ринок, на якому політичні суб’єкти намагаються “продати” свої політичні програми якомога більшій кількості нових прихильників. Із зростанням незалежності виборів кількість тра-диційних прихильників партії зменшується, але зростає кількість прихильників загалом. У цей спосіб відбувається легітимація партійних мас, що має вирішальне значення у становленні партійної системи.

Отже, на ранньому етапі становлення партійної системи відбувається конкуренція на основі групового змагання, у той час як на вищому етапі її розвитку змагання набуває ознак політичного ринку. Еволюція партійних систем проходить у напрямі від групового змагання до індивідуального, що спричиняє зміну типу партійної конфігурації.

 

Таким чином, основна відмінність між партійними системами – це відмінність між партійними системами з вільною конкуренцією та партійними системами без конкуренції або з обмеженою конкуренцією.