Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 17 серп. 2017

ПРИНЦИП РІВНОСТІ

Принцип рівного виборчого права (принцип рівності) означає: кожен виборець, досягнувши визначеного законом віку, без усіляких обмежень, за винятком передбачених законом, має один голос, і всі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах.

Найважливішим наслідком проголошення рівності є те, що кожен, хто має право голосу, незалежно від соціального стану, рівня доходу, статі, освіти, національності одержує право голосу. Рівність громадян  є виявом демократії, хоча виборче право допускає конкуренцію. Тривалий час участь громадян у виборах обмежувалась всілякими виборчими цензами.

Шлях більшості країн Європи до запровадження принципу рівного виборчого права виявився довгим і складним. Поява парламентських інституцій передувала цьому процесу. До речі, жінки змогли скористатись виборчим правом тільки у ХХ ст.

Принцип рівності стосується всіх учасників виборчого процесу, порядку проведення виборів, враховуючи передвиборну боротьбу, голосування, оголошення результатів виборів. Цей принцип передбачає також необхідність утворення рівних за кількістю виборців або населення округів.

Оскільки вибори — наймасштабніший процес розподілу публічної влади, то виборчі округи треба формувати з огляду на адміністративно-територіальний поділ. Вимогу рівності виборчих округів переважно розглядають як загальний принцип. Наприклад, у Великій Британії, де від кожного мажоритарного округу обирають одного депутата, практика парламентських виборів знає приклади, коли найбільший за кількістю населення округ перевищує в 4 рази найменший.

Різна кількість виборців, котрі мешкають у виборчих округах, призводить до того, що голос, поданий в одному окрузі значно вагоміший за голос виборця в іншому окрузі. Внаслідок цього порушується принцип рівного виборчого права.

У Німеччині, наприклад, за відхилення в 15 % від кількості населення рекомендується, а за відхилення у 25 % належить в обов’язковому порядку зробити новий перерозподіл виборчих округів. Під час виборів виникає кілька проблем. Одна з них полягає у наданні рівного передвиборного рекламного часу на державних теле-, радіоканалах, інша — у фінансуванні виборчих кампаній. Йдеться про те, чи можуть партії за умови суворого додержання принципу рівності вимагати однакового до себе ставлення - надання рівного часу в ефірі й однакового відшкодування витрат на передвиборну боротьбу. Оскільки суспільно визнані партії мають власних представників у радах із нагляду за теле-, радіоканалами не дивно, що насправді все є зовсім по-іншому. Варто згадати хоча б про мінімальну кількість підписів для партій, котрі ще не представлені в парламенті, та спосіб переведення отриманих голосів у депутатські мандати.

Виборчий бар’єр, який особливо критикують, не допускає проходження в парламент партій та їхніх кандидатів, якщо вони не набрали визначеного мінімуму голосів. Таке застереження має сенс тільки за пропорційної виборчої системи. Фактичний блокувальний вплив мажоритарної виборчої системи значно більший. Безсумнівно, будь-який виборчий бар’єр є серйозним порушенням принципу рівноправності стосовно виборців і стосовно кандидатів, і тих, хто має право висувати кандидатів на виборах, тобто партій.

Принцип рівного виборчого права у виборчому законодавстві України випливає зі загальнішого за змістом конституційного принципу рівноправності громадян (ст. 24 Конституції України) і поширюється на реалізацію активного та пасивного виборчого права. У ст. 3 Закону “Про вибори народних депутатів України” наголошено: вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах депутатів на рівних засадах. Свій голос виборець може використати лише на одній виборчій дільниці; громадяни мають право балотуватися на виборах; передбачений законом порядок і активного, і пасивного виборчого права всіх громадян України. Рівне виборче право забезпечене Законом “Про вибори народних депутатів України”, один кандидат не може бути введеним одночасно до кількох виборчих списків. Принцип рівного виборчого права поширюється також на всі партії — суб’єкти виборчого процесу. Для всіх визначено однакові терміни висування і реєстрації, рівні терміни й умови проведення передвиборної агітації.

 

Рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, політичних партій брати участь у виборчому процесі забезпечується: забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати на підставі раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками; забороною втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у виборчий процес; рівним і неупередженим ставленням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій – суб’єктів виборчого процесу; забороною використання партією під час фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів виборчого фонду партії та коштів державного бюджету, виділених на забезпечення передвиборної агітації; рівним і неупередженим ставленням ЗМІ до кандидатів у депутати, партій — суб’єктів виборчого процесу.