Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 21 лип. 2017

ПРИНЦИП ВІЛЬНИХ ВИБОРІВ

Принцип вільних виборів. На думку данських політологів Й. Елкліта та П. Саеннсона, коли йдеться про вільні вибори, то мають на увазі ті, які відбуваються не в умовах примусу. Свобода означає право і можливість обирати вподобану річ, а не іншу, а примус — формальну чи реальну відсутність такого вибору: або всі альтернативи, крім однієї, заборонено, або повний вибір матиме негативні наслідки для безпеки, добробуту, соціального становища людини, яка його здійснила. Справедливість передбачає регулярність застосування правил та їхню раціональність, рівномірний розподіл релевантних ресурсів поміж сторонами змагання.

Вільними є вибори, коли немає тиску та залякування виборців стосовно їхнього бажання брати або не брати участі у виборах та щодо кандидатів під час голосування. Цей принцип повинен гарантувати виборцеві свободу здійснення волі на виборах. Цій меті слугує принцип таємних виборів, точніше таємниці голосування. Свобода стосується також процесу формування волі виборця.

Важливою гарантією проведення вільних виборів є незалежність судової влади, її здатність захистити виборчі права громадян.

В умовах тривалої передвиборної боротьби люди перебувають під постійним тиском конкурентних політичних груп, які намагаються вплинути на волевиявлення громадян на виборах. Треба розрізняти законний і незаконний вплив.

Свобода вибору допускає також свободу висування кандидатів і виборчу альтернативу. Згідно з заявою Міжпарламентського союзу 1994 р. один із критеріїв вільних виборів — налагодження нейтрального, неупередженого та збалансованого механізму організації та проведення виборів. Законодавство більшості держав передбачає різні форми участі політичних партій у формуванні такого механізму, його діяльності й контролю за нею. Це участь у творенні та діяльності основного інституту механізму виборчих комісій, інститутів довірених осіб і уповноважених осіб від політичних партій.

Виборчі системи країн, де вже реалізовано принцип вільних виборів, можна розподілити на три великі категорії: виборчі системи, що постали еволюційно; виборчі системи, котрі виникли унаслідок зміни конституційного ладу кілька десятків років тому; виборчі системи, які з’явилися недавно — після встановлення конституційного ладу. До першої категорії належать англомовні й скандинавські країни, що мають тривалу історію вільних виборів; їхні виборчі системи вдосконалювалися століттями. До другої категорії належать виборчі системи Франції, Німеччини, Італії та Австрії. У кожній із цих країн конституції створені після Другої світової війни, і зміна режиму супроводжувалась переважно змінами у виборчій системі. У Німеччині під час національних виборів 1980 р. (та пізніше) соціал-демократи й християнські демократи забезпечили собі 87 % голосів і 89 % місць у парламенті, а 1949 р. такі цифри становили відповідно 60 % і 67 %.

Іспанія, Португалія і Греція належать до третьої групи країн. Вони сьогодні проводять вибори на альтернативній основі, але виборча система країни, яка недавно впровадила у життя принцип вільного вибору після періоду авторитарного правління, ще не достатньо інституційована.

Принцип вільних виборів закріплений у ст. 6 Закону “Про вибори народних депутатів України”, де передбачено: громадяни України беруть участь у виборах добровільно, без примусу чи насильства — кожен виборець самостійно вирішує, брати йому участь у виборчому процесі, чи ні, а коли брати, то як. Кожен виборець голосує вільно, тобто неупереджено, свідомо, на підставі власних переконань. Принцип вільних виборів відкидає обов’язкове голосування. Насильство, погрози, обман, підкуп чи інші дії, що перешкоджають вільному формуванню та вільному волевиявленню волі виборця, заборонені.

До дня голосування вільний характер виборів означає свободу пересування; свободу слова; свободу мітингів і зборів; свободу асоціацій; свободу від страху в зв’язку з участю у виборах і виборчій кампанії; відсутність перепон у відстоюванні позицій партій або незалежних кандидатів; рівне і загальне виборче право. Після дня голосування вільні вибори передбачають право виборців на оскарження підсумків виборів. У процесі визначення результатів вільних виборів не враховують, яка частка виборців взяла участь у голосуванні, а отже, вибори вважають такими, що відбулися, коли проголосував хоча б один виборець. Відтак легітимність народного волевиявлення не залежить від кількості виборців, котрі взяли участь у голосуванні.

Для забезпечення умов для вільного волевиявлення військовослужбовцям строкової служби у день виборів надають відпустку для участі в голосуванні не менш ніж на 4 год.

 

Отже, принцип вільних виборів забороняє переслідування за ухилення від участі в голосуванні, якими б причинами воно не було зумовлене. Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів заборонені й за них передбачена адміністративна відповідальність (ст. 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).