Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ВИБОРЧА КАМПАНІЯ

Виборча кампанія — офіційно оголошений період організованої, методично грамотно побудованої та змістовно насиченої діяльності кандидата у депутати, політичної партії з метою психологічного впливу на електорат.

Виборчою кампанією називають регламентовані законом заходи щодо організації вільного волевиявлення громадян. На практиці для позначення виборчих кампаній у широкому сенсі найчастіше застосовують термін “вибори”, що, крім кампаній усіх кандидатів, охоплює також і відповідні дії всіх осіб і організацій, залучених до виборчого процесу. У вужчому сенсі виборча кампанія — це всі дії кандидата (партії) і його команди, спрямовані на забезпечення бажаного результату виборів.

Як і кожен політико-правовий процес, виборча кампанія є певною діяльністю визначених законом суб’єктів щодо забезпечення народного волевиявлення і системою правових норм, котрі регулюють цю діяльність. Практично всі сучасні держави законодавчо регулюють правила проведення такої кампанії, аби забезпечити дотримання на практиці конституційних принципів рівних і вільних виборів. Таке регулювання (визначення суб’єктів виборчого процесу, їхніх прав і обов’язків, повноважень виборчих комісій та ін.) полягає у визначенні правил використання у кампанії ресурсів, котрі допомагають впливати на свідомість виборців (агітаційних, комунікаційних, медійних), дають змогу утримувати адекватне матеріально-фінансове забезпечення кампанії (фінансування виборчої кампанії), залучають органи публічної влади до процесу формування персонального складу виборних органів (повноваження органів публічної влади в організації та забезпеченні виборів, обмеження зловживань службовим становищем).

Усі зусилля під час кампанії спрямовані на оптимальне використання наявних виборчих ресурсів для посилення переваг кандидата (партії) та для нейтралізації сильних сторін опонентів.

На думку М. Варія, доцільно розрізняти поняття “передвиборна кампанія” і “виборча кампанія”. Під час передвиборної кампанії на потенційних виборців впливають задовго до дня голосування, а це усуває психологічний бар’єр недовіри до слів і дій кандидатів (відсутній корисливий підтекст).

У законодавстві країн Центральної та Східної Європи словосполучення “виборча кампанія” використовують у сенсі “агітаційна кампанія”.

Кожна виборча кампанія унікальна. Визначають її три чинники — особа кандидата, специфіка моменту, стратегія виборчої кампанії, а форма та зміст залежать від багатьох чинників.

Типи виборчих кампаній. Відповідно до рівня представницької влади, яку обирають, а також розміру виборчих округів розрізняють: місцеві виборчі кампанії малого розміру (вибори депутатів сільських чи районних рад — кількість виборців до 5 тис.); місцеві виборчі кампанії середнього розміру (від 5 до 20 тис.); місцеві виборчі кампанії великого розміру (від 20 до 50 тис.); регіональна виборча кампанія (понад 50 тис.); регіональна виборча кампанія середнього розміру (понад 100 тис.); регіональна виборча кампанія великого розміру (понад 200 тис.); загальнонаціональна виборча кампанія (всі виборці України).

Що менший масштаб виборчої кампанії, то простіша її структура й активніший особистий контакт кандидатів із виборцями. Якщо більший масштаб виборчої кампанії, то менша залученість кандидатів у неї, зростає роль виборчого штабу.

Зазвичай організовують одночасно вибори різних рівнів (районні, міські, обласні й у Верховну Раду) або вибори з референдумом. Відповідно до типу виборчої системи у виборчих кампаніях виокремлюють такі чинники, які впливають на неї, — керовані й некеровані. Керовані залежать від рішень та дій самого кандидата, його команди і можуть бути виявлені за допомогою спеціальних соціально-психологічних досліджень. Некеровані не залежать від рішень кандидата і його команди. До них належать: загальний вектор соціально-політичних процесів у країні; діяльність центральних, обласних та регіональних органів влади; економічна ситуація в державі й окрузі; особливості екологічної ситуації; особливості соціального портрета регіону; характер діяльності опонентів, їхніх команд; різка зміна політичної ситуації в сусідніх країнах, кліматичні умови і под.

Виборча кампанія складається з кількох етапів: нульовий (підготовчий) — триває до початку офіційної реєстрації кандидата в депутати (партії, блоку); початковий — початок пропагандистської кампанії, перше знайомство з кандидатом та його програмою; основний — реалізація плану-графіка виборчої кампанії; завершальний — останні два тижні перед виборами — активізація виборчої пропаганди й агітації; день виборів; підбиття підсумків.

На виборчу кампанію суттєво впливають міжетнічні відносини в суспільстві. Вибори та виборча система можуть бути інструментом зміни рівня стабільності й ступеня репрезентативності в політичній системі. На думку Х. Лінца і А. Степана, вибори можуть підвищити чи, знизити політичну значущість етнічності. Їхня роль зростає, коли йдеться про перші вибори, які відбуваються у новій державі. Для зменшення впливу етнічного чинника загальнодержавні вибори мають передувати місцевим виборам.

Простежується залежність між високою конкуренцією на виборах і етнічним насильством, наприклад у ПАР та Індії. Коли етнічні лідери змушені вести безкомпромісну боротьбу задля захисту інтересів власної групи за рахунок інших, то це може спричинити поляризацію та зростання конфліктів. У поліетнічних суспільствах під час виборчої кампанії  відбувається поляризація та радикалізація різних груп.

 

Ситуація загострюється, якщо виявляють активність етнічні партії: тоді вибори можуть бути цензованими і з передбачуваними результатами. Д. Горовіц визначив три моделі етнічного насильства у виборчих перегонах: превентивний удар; прорив; закріплення. Превентивний удар підвищує шанси на перемогу конкретної етнічної спільноти за допомогою розмивання голосів певної категорії виборців між кількома учасниками перегонів. Стратегія прориву передбачає спробу партії розширити електоральну базу внаслідок виходу за межі традиційної етнічної основи. Коли інші партії сприймають це як загрозу, то може виникнути насильство. Етнічне виборче насильство у вигляді закріплення притаманне поствиборчому періодові. Закріплення характерне для ситуації, коли вибори підтверджують домінування демографічної більшості. Штучне закріплення засвідчує ситуацію, що на виборах перемогу здобуває меншина (це може зумовлюватися штучним розколом більшості або особливостями виборчої системи). У випадку закріплення джерелом насильства стають меншини, штучного — більшість. Жодна з таких ситуацій не сприяє стабільності й репрезентативності.