Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 17 серп. 2017

ВИЗНАЕННЯ ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ ТА ВИБОРЧИХ ДІЛЬНИЦЬ

Визначення виборчих округів та виборчих дільниць. Питання про кількість виборчих округів та принципи їхнього формування є ключовим питанням під час аналізу виборчого законодавства. Грунтовно ці питання виписані у виборчих кодексах країн, де чітку регламентацію виборчого процесу вважають захисним механізмом від можливої недемократичності виборів (Боснія та Герцеговина, Молдова, Росія, Литва, Україна).

Загалом механізми утворення виборчих округів (хто, коли, у який спосіб) у законах про вибори детально не розкриваються, вони регулюються або окремими законами (Албанія, Чехія), або іншими актами парламенту, актами президента (Болгарія) чи окремими підзаконними актами інших органів державної влади (наприклад, органів, подібних до ЦВК України). Законодавці більшості країн вважали за потрібне закріпити у законах передусім основи виборчої системи, гарантії проведення демократичних виборів, відобразити загальний сценарій процесу виборчої кампанії.

Залежно від характеру представництва виділяють територіальні, національно-територіальні, виробничі й інші округи. Величина округу визначається кількістю мандатів, котрі обирає та сама група виборців. Коливається він від мандата (одномандатний (уніномінальний) виборчий округ) до кількох (багатомандатний (поліномінальний, плюриномінальний) виборчий округ) й аж до числа, що дорівнює кількості місць у парламенті, —тоді, коли виборчим округом є вся країна (загальнонаціональний багатомандатний округ). Кількість місць, які розподіляються у виборчому окрузі, характеризує поняття “магнітуда (величина) округу”. Загалом кількість виборчих округів залежить від типу виборчої системи, що застосовують у державі. У країнах із мажоритарною системою виборів кількість виборчих округів зазвичай відповідає кількості депутатських мандатів.

Відповідно до ст. 2 Виборчого кодексу Республіки Албанія (2000) поняття “виборчий округ” визначають як один зі 100 географічних поділів території держави, створений згідно з конституцією та правилами Кодексу, де відбувається голосування на виборах. Отже, для проведення виборів парламенту територію Албанії поділяють на 100 виборчих округів.

Територія країни може бути поділена на кілька багатомандатних округів (Естонія — 11, Латвія — 5, Болгарія — 31, Боснія та Герцеговина — 21, Сербія — 6) або на загальнодержавний багатомандатний округ (Нідерланди, Ізраїль, Монако, Парагвай, Словаччина). В Японії за таким принципом обирають частину верхньої палати парламенту.

Змішаний принцип формування округів застосовують у випадку змішаної виборчої системи. У цих країнах для виборів частини депутатів-мажоритарників або верхньої палати парламенту (Литва, Македонія, Чехія) створюється кількість виборчих округів, що відповідає кількості мандатів, котрі виборюють за цією системою. Вибори тієї частини депутатського корпусу, яку обирають за списками політичних партій, відбувається в єдиному загальнонаціональному (Литва, Македонія) або кількох багатомандатних округах (Угорщина).

Кількість багатомандатних округів, де обирають депутатів за пропорційною системою, також визначається особливостями цієї системи виборів. Кілька багатомандатних округів утворюють у разі пропорційної системи з регіональними списками, що практикується, зокрема, в Угорщині. У Польщі й Румунії вибори мажоритарників і за списками політичних партій (блоків) відбуваються в багатомандатних округах.

Поширена практика, згідно з якою громадяни держав, що голосують у закордонному виборчому окрузі, віддають голоси за кандидатів, котрих висувають у столичному окрузі. Наприклад, у Польщі — це округ Варшава-1 , у Латвії — Ризький виборчий округ.

Найменшу складову частину виборчого округу, де реєструють виборців, голосування та підрахунок голосів під час виборів, яка обслуговує один пункт для голосування, називають виборчою дільницею. Вона може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Залежно від кількості виборців виборчі дільниці розподіляють на малі (з кількістю 500 осіб), середні (від 500 до 1500) та великі (понад 1500 осіб). На одній виборчій дільниці не повинно бути більше 2500 виборців.

Звичайні виборчі дільниці утворюють окружні виборчі комісії за поданням органів місцевої влади не пізніше, ніж за 31 день до дня виборів, через відповідний розподіл території, що належить до складу цього виборчого округу. Головна вимога, яку повинні використовувати окружні виборчі комісії під час утворення виборчих дільниць, — дільниці повинні бути зручними для проведення голосування та підрахунку голосів.

Окружна виборча комісія визначає єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчого округу. Виборців своєчасно повідомляють про межі кожної виборчої дільниці із зазначенням місцезнаходження дільничної виборчої комісії та приміщення для голосування. Окружні виборчі комісії утворюють також спеціальні виборчі дільниці у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, котрі перебувають у плаванні під Державним прапором України, на полярних станціях України, в санаторно-оздоровчих закладах, установах кримінально-виконавчої системи й інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування.

Спеціальні виборчі дільниці створюють так, аби виборці могли проголосувати, не порушуючи режиму перебування в закладі (установі). Не допускається утворення однієї виборчої дільниці для двох і більше закладів чи установ.

У військових частинах (формуваннях) виборчі дільниці не створюють. Військовослужбовці голосують на звичайних виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань). Спеціальна виборча дільниця на території військової частини (формування), дислокованої за межами населеного пункту на значній відстані від нього, може як виняток створити ЦВК за поданням відповідної окружної виборчої комісії та на підставі звернення командира такої військової частини (формування) до відповідної окружної комісії.

ЦВК створює закордонні виборчі дільниці при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України, за поданням Міністерства закордонних справ. У державах, де проживає чи перебуває не менше 1 тис. громадян, котрі мають право голосу, можуть бути створені виборчі дільниці з приміщенням для голосування за межами приміщення офіційного представництва чи консульської установи України.

 

Перелік держав, де мешкає значна кількість виборців України, визначає ЦВК не пізніше 15 вересня року, який передує рокові проведення чергових виборів, за поданням Міністерства закордонних справ України. Рішення окружної виборчої комісії про створення звичайних і спеціальних виборчих дільниць публікують у регіональних та місцевих ЗМІ, а рішення ЦВК про утворення спеціальних і закордонних виборчих дільниць — у загальнодержавних та інших доступних українським громадянам за кордоном друкованих ЗМІ не пізніше, ніж на п’ятий день після дня його прийняття.