Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ

Передвиборна агітація належить до головних процедур виборчої кампанії. Пропаганду й агітацію вважають потужними засобами політичного впливу на маси в демократичному суспільстві, інструментом у боротьбі за політичний авторитет, владу, прихильність виборців. Для кожної політичної сили цей важливий етап виборчої кампанії розпочинається з моменту реєстрації партії (блоку), а закінчується напередодні голосування. Передвиборна агітація у день голосування заборонена. Політичні партії та окремі кандидати у депутати організовують зустрічі та бесіди, виступають на мітингах, зборах, через газети, радіо та телебачення, засоби наглядної агітації поширюють ідеї та програми, які мають спонукати маси до активних політичних дій, впливати на їхню свідомість і настрій. Інакше кажучи, агітація — спосіб впливу на виборця під час виборчої кампанії. У процесі передвиборної агітації відбувається обговорення політичних, ділових і особистих переваг кандидата на виборну посаду.

Процес передвиборної агітації пов’язаний з прямим та непрямим контактуванням із виборцями. Прямі види — особисті зустрічі, виступи-промови на мітингах, кампанія “від дверей до дверей”. Непрямі — друкована й “жива” опосередкована агітація. До друкованих видів агітації належать білборди, плакати, брошури, буклети, листівки, публікації та ін., до опосередкованих — виступи на радіо, телебаченні тощо.

Агітація відрізняється від пропаганди: остання відокремлює автора від джерела повідомлення. А це означає, що автор повідомлення насправді не завжди є реальним автором, він може бути тільки ретранслятором повідомлення, людиною, яка лише озвучує. Передвиборна пропаганда — цілеспрямований вплив конкретної політичної сили або групи підтримки кандидата з метою поширити серед населення певну партійну ідеологію, переконати виборців голосувати за конкретну партію чи кандидата. Розрізняють три головні типи пропаганди: біла (має своє істинне джерело); сіра (пропагандист використовує спеціально створені ним джерела — неурядові ЗМІ; організації та ін.); чорна (пропагандист поширює матеріали від третьої особи).

Виборче законодавство докладно регламентує діяльність політичних партій, пов’язану з передвиборною агітацією (проведення виборчих зібрань, мітингів, використання ЗМІ й інших форм агітації).

У країнах, що розвиваються (Індія, Туніс та ін.), простежується тенденція до регулювання загальних умов поведінки учасників передвиборної агітації та виборчої кампанії загалом. Форма такого регулювання — угоди про правила поведінки впродовж періоду виборчої кампанії, які укладають політичні партії. Це політичні угоди, а не правові норми, але в деяких державах вони одержують і законодавче оформлення. Прикладом тут є виборчий закон ПАР 1993 р.

Виборче законодавство регламентує всі форми агітаційної діяльності політичних партій у період проведення виборчих кампаній, зокрема ті, що пов’язані з використанням ЗМІ. У деяких країнах право вільного доступу до ЗМІ у період виборчої кампанії є конституційним правом політичних партій (Бразилія, Португалія).

Політичні партії у більшості країн (за винятком США) безкоштовно отримують певний обсяг ефірного часу на державних радіо- і телестанціях (а, наприклад, в Португалії і на приватних). Однак у деяких країнах безкоштовний ефірний час надається не всім партіям. В Австралії — тільки тим, хто веде боротьбу не менше ніж за 10 % місць і одержав на останніх виборах не менше 5 % голосів. У Австрії та Швеції право на безкоштовний час отримують лише партії, що мають фракції в парламенті.

У США законодавство регулює платний доступ до ЗМІ, встановлюючи принцип рівних можливостей. У низці країн політичні партії безпосередньо беруть участь у розподілі ефірного часу. Приміром, в Італії — через парламентську комісію зі звернень громадян та нагляду за діяльністю радіо і телебачення, Великій Британії та ФРН розподілом часу завідують спеціальні об’єднані комісії, до складу яких належать уповноважені політичних партій.

В Україні порядок передвиборної агітації регулюється розділом VIII Закону “Про вибори народних депутатів України”. Під передвиборною агітацією розуміють здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати “за” або “проти” певного суб’єкта виборчого процесу. Закон встановлює часові обмеження для передвиборної агітації.

Передвиборна агітація є найполітизованішим етапом виборчого процесу. У процесі передвиборної агітації відбувається донесення до виборців інформації, що сприятиме їхньому максимально зваженому, обґрунтованому і свідомому вибору під час голосування. Чинний Закон, на відміну від попереднього виборчого законодавства, не пов’язує початок проведення передвиборної агітації з фактом реєстрації кандидатів у депутати, а чітко встановлює межі її проведення. Розпочинається вона опівночі 50 дня до дня виборів і закінчується о 24.00 останньої п’ятниці перед днем виборів.

Обов’язок повідомити через ЗМІ про початок передвиборної агітації покладається на ЦВК. Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза термінами, встановленими законом, заборонена.

У низці країн початком передвиборної агітації вважають день оголошення дати голосування (Польща, Румунія), опублікування списку кандидатів головною виборчою комісією (Литва) а також — конкретно визначений день до дати голосування (15 днів — Туреччина, 21 день — Ізраїль).

Забороняється також за 15 днів до дня голосування оголошувати в державних і недержавних ЗМІ результати соціологічних досліджень й опитувань громадської думки й інші прогнози.

До передвиборної агітації не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, котрі можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписи, кінозйомки, фотоілюстрації) про дії кандидатів у депутати, пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень. До передвиборної агітації також не можна зараховувати дії, спрямовані на спонукання виборців брати чи не брати участь у голосуванні, незважаючи на їхнє мотивування.

Суттєва ознака передвиборної агітації — публічність, тобто поширення агітаційних заходів на широке коло осіб. У передвиборній агітації задіяні безпосередні учасники виборчого процесу та ЗМІ.

Закон встановлює вимогу безумовного дотримання принципу рівних умов у процесі здійснення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету. Органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації приміщення. Однак ця норма поширюється лише на заходи, котрі організовує виборча комісія, а не політичні партії чи кандидати. Суб’єкти виборчого процесу  зобов’язані повідомляти виборців про час і місце проведення публічних заходів.

Забезпечити рівні можливості для проведення таких заходів — обов’язок відповідної ОВК. Закон передбачає і можливість для партій (кандидатів) орендувати приміщення для проведення заходів передвиборної агітації на договірній основі за кошти відповідного виборчого фонду.

У виборчому законодавстві більшості країн є чіткі норми щодо забезпечення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування умов для передвиборної агітації. Наприклад, місцеві органи управління Молдови у п’ятиденний термін після дати реєстрації кандидата повинні гарантувати мінімум спеціальних місць для виборчих плакатів та листівок, а всім кандидатам — можливість організовувати зустрічі з виборцями.

Визначають місця для виборчих плакатів під час агітації зазвичай місцеві ради. Стосується це, зокрема, Словацької Республіки. У Польщі регламентується і право гміни (сільської ради) заборонити розміщення виборчих плакатів на пам’ятках архітектури.

Виборчий закон Македонії передбачає детальний перелік повноважень: за муніципалітетами закріплено право визначати місця для безкоштовного розклеювання виборчих плакатів, установлювати додаткові для цього місця і брати за це гроші. Закон також зобов’язує використати ці кошти відразу після виборів для знищення сміття, що залишилося після виборчих кампаній. За порушення цієї норми особа, яка очолює муніципалітет, буде оштрафована на суму від 40 тис. до 50 тис. динарів.

У виборчому законодавстві низки країн суб’єктом повноважень у процесі агітації є конкретна фізична особа (мер або інша людина, котра очолює місцевий орган влади). Саме керівники державних і муніципальних органів, а також мери муніципалітетів чи уповноважені ними на це особи, згідно із законодавством, наприклад, Литви, повинні сприяти кандидатам в організації зустрічей із виборцями й в отриманні необхідної інформації.

У законі про вибори Румунії суб’єктами повноважень щодо визначення місць для виборчих плакатів, зобов’язань стосовно ліквідації матеріалів попередньої виборчої кампанії є мери. У Чеській Республіці до компетенції мера належить право виділяти місця для розміщення агітаційних плакатів від шістнадцятого дня перед виборами з метою забезпечення права рівності для всіх кандидатів.

Важлива проблема передвиборної агітації — використання службового становища кандидатом з метою агітації. Окрема стаття є в Законі про вибори до парламенту Литви “Заборона на ведення передвиборної агітації з використанням службового становища”, яка містить конкретні положення. Зокрема, цей Закон передбачає, що якщо кандидатові у зв’язку з посадовими обов’язками необхідно виступити в ЗМІ з важливим повідомленням — він може зробити це тільки на прес-конференції. Причому транслюватиметься вона буде лише державними засобами інформації або в програмах ЗМІ, котрі фінансуються за рахунок державних або муніципальних коштів з попереднім вилученням частин, які містять елементи виборчої агітації.

У виборчому законодавстві Молдови зазначено, що жоден кандидат не має права на привілеї, пов’язані з посадою, яку він обіймає, деталізується аспект, пов’язаний зі забороною висвітлювати в ЗМІ робочі візити кандидатів, котрі обіймають посади республіканського або районного рівня.

Достатньо поширене, для запобігання використовувати службове становища кандидатом, законодавче закріплення заборони на сумісництво. У виборчому законодавстві Латвії є перелік посад, які особа має неодмінно звільнитись у випадку реєстрації її кандидатом на вибори з повідомленням про своє звільнення ЦВК не пізніше, ніж через місяць після реєстрації списку кандидатів до сейму. Закон про вибори Боснії та Герцеговини вимагає, щоб потенційний кандидат звільнив свою посаду ще до власної реєстрації на участь у виборах.

У різних європейських державах особа, що реєструється кандидатом, повинна звільнитись з посади, яку вона обіймала, іноді передбачається впровадження механізмів запобігання і мінімізації таких зловживань.

Українське законодавство також встановлює обмеження на ведення передвиборної агітації, щоб запобігти зловживанням під час проведення передвиборної агітації, та з метою здійснення належного державного контролю за законністю передвиборної агітації. У Законі “Про вибори народних депутатів України” (ст. 74) сформульовані обмеження стосовно певних особливостей передвиборної агітації та вказано перелік випадків і підстав, коли така агітація заборонена. Ці обмеження стосуються суб’єктів передвиборної агітації, місця проведення агітації, змісту агітаційних матеріалів. Щодо суб’єктів передвиборної агітації визначено: проведення передвиборної агітації забороняється особам, які не є громадянами України, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам та судам, членам виборчих комісій під час виконання ними обов’язків, зарубіжним ЗМІ, котрі діють в Україні.

Закон визначив випадки заборони передвиборної агітації залежно від місця її проведення. По-перше, відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими уповноваженими особами партій заборонено. У військових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежена. Зустрічі з виборцями там організовують відповідні ОВК разом із командирами військових частин (формувань) або керівники установ кримінально-виконавчої системи з обов’язковим повідомленням не пізніше, ніж за три дні до зустрічі всіх уповноважених осіб політичних партій. По-друге, не дозволено використовувати приміщення органів державної влади й органів місцевого самоврядування для передвиборної агітації, розміщувати друковані агітаційні матеріали та повідомлення на будинках і в приміщеннях органів державної влади й органів місцевого самоврядування, на пам’ятках архітектури та в місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху. По-третє, заборонено розміщувати носії політичної реклами, розповсюджувати політичну рекламу через радіотрансляційні або інші мережі повідомлення пасажирів, у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах і аеропортах. По-четверте, не можна проводити передвиборну агітацію в зарубіжних ЗМІ, котрі діють на території України, а також у зареєстрованих в Україні ЗМІ, де частка зарубіжної власності перевищує 50 %.

Закон не дозволяє поширення низки агітаційних матеріалів певного змісту. Наприклад, заборонено поширювати у будь-якій формі матеріали, що містять заклики до: ліквідації незалежності України; зміни конституційного ладу насильницьким способом; порушення суверенітету і територіальної цілісності держави; підриву державної безпеки; незаконного захоплення державної влади; пропаганди війни, насильства; розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі; посягання на права та свободи, здоров’я населення. Забороняється виготовляти та розповсюджувати друковані передвиборні агітаційні матеріали, котрі не містять відомостей про установу, яка надрукувала їхній наклад, інформацію про осіб, що відповідають за випуск. Не можна розміщувати політичну рекламу в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою. Не дозволено поширювати недостовірні чи наклепницькі відомості про партію — суб’єкт виборчого процесу або про кандидата у депутати. На ЗМІ, які оприлюднюють інформацію, що партія вважає недостовірною, Закон покладає обов’язок дати змогу зазначеним суб’єктам виборчого процесу спростувати такі матеріали. Закон визначає терміни для спростування такої інформації відповідними зацікавленими особами не пізніше ніж через три дні після оприлюднення таких матеріалів, але не пізніше, ніж за два дні до дня виборів.

Поданий для публікації партією матеріал повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою “спростування” на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, яке спростовується. Спростування повинно містити посилання на відповідну публікацію, передачу на радіо чи телебаченні й на факти, котрі спростовують. У такий спосіб закон запобігає поширенню в суспільстві під час виборчого процесу неправдивої, неточної інформації, що може мати на меті зниження довіри виборців до певної партії, їхньої популярності та ін.

Закон забороняє в інформаційних теле- і радіопрограмах подавати  агітаційні матеріали партій або політичну рекламу. Політична реклама має бути відокремлена. Заборонено також переривати передачі передвиборних програм партій рекламою товарів та послуг. Передвиборні програми треба оприлюднювати в повному обсязі, без перерв, котрі могли б спотворити їхній зміст, щоб сформувати у виборців відповідне, цілісне й адекватне уявлення про погляди, позиції, переконання відповідної партії. Незаконною є також  передвиборна агітація під час якої виборцям пропонують гроші чи безоплатні або на пільгових умовах товари й послуги, цінні папери, кредити, лотереї, а також інші матеріальні цінності.

ЦВК зобовязана у державних ЗМІ подати роз’яснення про вказані заборони. Текст такого пояснення затверджує ЦВК, і двічі на тиждень його друкують у газетах “Голос України” й “Урядовий кур’єр” на першій сторінці та транслюють телерадіоорганізації за 60 днів до дня виборів.

Законодавство містить вимогу стосовно вилучення збігу в часі регіональних державних і комунальних теле- та радіопрограм і передвиборних програм партій, трансляції передвиборних програм на першому загальнонаціональному каналі телебачення і першому загальнонаціональному радіоканалі. Закон передбачає відповідну зміну розкладу ефірного часу на загальнонаціональних каналах мовлення, аби дати змогу виборцям прослухати всі передвиборні програми партій, що транслюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, водночас не допускати збігу в часі трансляції таких програм з передачами регіональних державних і комунальних телерадіоорганізацій.

На ЗМІ всіх форм власності, які діють на території України, поширена заборонено впродовж останніх 15 днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки стосовно партій та кандидатів. Окрім того, можна оприлюднювати у день виборів результати опитування осіб щодо волевиявлення під час голосування до його закінчення. Закон не забороняє проведення таких опитувань у визначені строки, але оприлюднення їхніх результатів дозволене після дня голосування.

Незаконно поширювати передвиборну агітацію у суботу напередодні дня голосування, а також заборонено тим кандидатам у депутати, котрі обіймають посади в органах державної влади й місцевого самоврядування, на державних, комунальних підприємствах, в установах, організаціях, військових частинах (формуваннях) залучати до передвиборної агітації або використовувати для роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації у робочий час, підлеглих їм осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу. Порушення цих вимог за певних обставин може бути підставою для скасування відповідною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата у депутати та притягнення його до кримінальної або адміністративної відповідальності.

 

Порушення встановленого Законом порядку щодо передвиборної агітації тягнуть за собою відповідальність, визначену законами України. Виборчі комісії у випадку надходження до них заяв, скарг про порушення вимог негайно зобовязані надсилати їх до правоохоронних органів для перевірки і реагування. Усі спірні питання у визначеному законом порядку має вирішувати суд.