Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

ВИБОРЧІ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

ВИБОРЧІ ПРЕФЕРЕНЦІЇ

Р. Даль визначив демократію, як систему правління, яка характеризується постійним реагуванням на преференції (буквально – переваги) громадян, які вважають рівними в політичному сенсі. Він припускав, що для того, щоб уряд постійно міг реагувати на преференції своїх громадян, треба, щоб усі мали змогу: а) формулювати преференції; б) висловлювати побажання урядові через індивідуальні, а також колективні дії; в) щоб уряд зважував їхні преференції однаково, тобто без жодної дискримінації щодо змісту чи джерел преференції.

Ці преференції зазвичай мають емоційну природу. Деякі з них: ступінь знайомства з кандидатом – за рівних умов виборці надають перевагу тому з кандидатів, про якого більше знають та чують, хто їм зрозуміліший та доступніший; свідоме ставлення до кандидата та його програми – люди більше симпатизують кандидату, який послідовний та цілеспрямований, має відкриту та вмотивовану позицію; емоційне сприйняття – симпатії чи антипатії; рекомендації авторитетних людей – знайомих, сусідів, родичів.

У 70-х рр.ХХ ст. незалежно один від одного Гібард (1973) і Сатервайт (1975) вивели залежність яка отримала назву теореми Гібарда-Сатервайта. Теорема стверджує, що за всякої визначеної виборчої системи для виборців можуть існувати стимули приховувати свої справжні преференції, а отже, вдаватись до тактичного голосування. Учені стверджували, що усіма “розумними” методами визначення сукупності преференцій можна маніпулювати з допомогою неправильної їх репрезентації.