Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

СТИЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Центр (фокус) звернення та рівень аспірації (прагнень) партій значною мірою визначають їхній стиль політичної конкуреції під яким розуміють спосіб поведінки політичного актора на політичному ринку. Найвиразнішими стилями політичної конкуренції є конфронтація та співробітництво.

Конфронтація - стан політичних відносин і вид політичної взаємодії, що характеризується жорстким протистоянням, протиборством, суперництвом. Суб’єктами конфронтації можуть бути лідери, соціальні та політичні групи, політичні сили, спільноти, держави чи групи держав. Конфронтації сприяє неоднорідність культурного середовища, відсутність єдиних систем цінностей і правил гри, процедур, у межах яких сторони можуть вирішувати розбіжності та суперечності.

Конфронтація супроводжується взаємними звинуваченнями, погрозами, шантажем, попередженнями, ультиматумами і передує відкритому виявленню конфлікту між сторонами. Конфронтаційними часто є дії несистемної, деструктивної опозиції та політичних сил, які мають нелегальний статус і неінтегровані в політичну систему.

Конфронтація зазвичай веде до несумлінної конкуренції - неетичних методів конкурентної боротьби у вигляді порушення прийнятих норм і правил поведінки. Недобросовісна боротьба, яка може виражатись у зловживанні службовим становищем, використанні компроматів, таємній змові та розповсюдженні наклепів.

Співробітництво - вид діяльності об’єктів політики, спрямованої на досягнення певних цілей. Основою політичного співробітництва є спільність інтересів їхніх учасників, зміст цілей визначають засоби та методи їхнього досягнення.

Серед численних методів політичного співробітництва виділяють такі: діалог, переговори, консенсус. У політичному співробітництві використовуються фінансові, матеріальні, технічні, інтелектуальні ресурси їхніх учасників.

Принципи політичного співробітництва такі: рівноправність сторін, відповідальність партнерів за взяті зобов’язання, взаємодопомога, вирішення суперечок мирними способами, невтручання у справи один одного. Політичне співробітництво може відбуватись у межах суспільства (між окремими учасниками політичного процесу – партіями, рухами, елітами), а також між окремими країнами та групами країн. Політичне співробітництво відбувається через формалізовані політичні інститути, а також шляхом створення неформальних структур (політичних блоків, союзів, спілок, коаліцій).