Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

УЧАСТЬ У ВИБОРАХ (ФРЕКВЕНЦІЯ)

Участь у виборах (фреквенція). Сьогодні для більшості громадян розвинених демократичних країн участь у виборах є головною формою їхньої участі в політичному житті (політичній участі). Як зазначають Е. Губер, Д. Рушемеєр та Дж. Стівенс: “Надання великій групі людей справжнього голосу у формальному колективному вирішенні долі країни є найбільш обіцяючою основою для подальшого прогресу в поширенні влади та інших форм справжньої рівноправності”.

У літературі існує погляд, що показник кількості людей, які взяли участь у виборах, може вважатись індикатором участі громадян цієї країни у політичному процесі.

Одним з кількісних показників зміни виборчої лояльності (поведінки) є фреквенція. Вона засвідчує обсяг політичної участі виборців. До 70-х років фреквенція в Європі утримувалася на більш-менш стабільному рівні, а в 80-х роках мала місце незначна тенденція до її падіння.

Чим же зумовлюється участь у виборах? Група дослідників Мічиганського університету на чолі з А. Кемпбелом пояснюють участь у виборах соціально-психологічною потребою висловити свою належність до тої чи іншої групи (класу, етносу, конфесії, поселення, партії, тощо). Тобто, виборці беруть участь у голосуванні, щоб підтримати на виборах “своїх”.

Одним з найсильніших мотивів участі у виборах є ідеологічна орієнтація виборців, щоправда стосується вона насамперед ідеологічно ідентифікованих виборців, тобто тих, які поділяють певну ідеологію та зараховують себе до ідеологічно орієнтованої групи (правих, лівих тощо). Іншим чинником участі у виборах є партійна належність громадян.

Громадяни, які є членами політичних партій або тісно пов’язані з ними, звичайно беруть участь у виборах частіше, ніж безпартійні. У США, де виборці ідентифікують себе безпосередньо з Демократичною чи Республіканською партіями, 2/3 виборців постійно голосують за кандидатів “своєї” партії. Більшість виборців європейських країн голосують за ті партії, які ідентифікують себе з їхньою класовою належністю, релігійною конфесією, етнічною належністю, типом поселень (місто-село), або з певною ідеологією. У Великій Британії та Скандинавських країнах провідну роль відіграє соціально-класова ідентифікація виборців, а в континентально-європейський країнах – релігійно-етнічна чи ідеологічна належність.

Має сенс і дуже просте пояснення поведінки виборців, що його пропонує теорія М. Фіоріни. Він стверджує, що громадяни керуються під час виборів лише однією порівняно надійною характеристикою партій, яка їм добре відома: це те, як їм жилося, коли певна партія перебувала при владі. Їм варто лише оцінити результати партійної політики за попередній час: якщо вона привела до поліпшення економічної кон’юнктури і життя виборців – то виборці голосують за правлячу партію чи блок, якщо ж умови погіршились – то за опозицію.

Суб’єктивна значущість виборів часто залежить від бажання виборця вирішити якесь конкретне питання. Цю свою потребу він може зіставляти зі здатністю певного кандидата чи партії зробити це. Тому широке питання представництва інтересів може набувати доволі вузького, прагматичного звучання. Уявлення про це у різних категорій може бути різним.

 

На участь у виборах впливають й інші чинники: тип виборчої системи (у країнах з пропорційними виборчими системами участь виборців у голосуванні зазвичай вища); спосіб реєстрації виборців (вимога заповнювати для цього особисте подання, що діє в США, очевидно має певний стримуючий ефект), частота виборів (рівень участі виборців у голосуванні загалом перебуває в оберненій пропорції до неї) тощо. У тоталітарних та авторитарних країнах населення виявляє високу  виборчу активність (не маючи жодної можливості вибору) через владний тиск і можливі репресії в разі неучасті. У таких країнах вибори – це ритуал єднання влади і народу, а неучасть у них – абсентеїзмрозглядається як вияв нелояльності до влади й карається аж до позбавлення права на професію, роботу, освіту,  як це було в СРСР та країнах соціалістичного табору. Порівняно з надзвичайно низьким рівнем участі, що спостерігається в США (54,2  %), країни з парламентською формою правління та мажоритарними виборчими системами виглядають значно ліпше (тут участь у виборах в середньому становить 75 %). Однак найвищий показник участі (понад 84 %) простежується в країнах з парламентською формою правління та пропорційною виборчою системою.