Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

"БРУДНІ" ГРОШІ ТА ВИБОРИ

“Брудні гроші” – це нелегальні, тіньові фінансові ресурси, які залучають для проведення виборчої кампанії. На думку багатьох дослідників, “брудні гроші”, задіяні в політиці найстрашніша загроза сучасній демократії. Використання у виборчій кампанії нелегальних коштів підміняє представницьку функцію партії на забезпечення вузьких, приватно особистісних інтересів, комерціалізацію владних повноважень, використання легітимної влади на користь власного, напівзаконного бізнесу. У такому сенсі процес застосування тіньових коштів на виборах найбільша загроза демократії не лише фактично, а й інституційно, впливаючи на ріст конкуренції, свободи та вільного волевиявлення суспільних прагнень громадян.

Щоб детальніше проілюструвати всі наслідки, до яких призводить використання нелегальних грошей у політиці, можна навести короткий опис основних скандалів, які були пов’язані з політичними грошима:

- 1987 р. – скандал Бофорів – пов’язаний з наданням незаконних коштів політикам близьким до прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді за контракт на поставку шведських комплектуючих до вогнепальної зброї. Факти засвідчили, що уряд прийняв пропозиції щодо перерахування отриманих коштів до партійних фондів;

- Соціалістична партія Іспанії суттєво втратила репутацію, тому що 1989 р. під час виборів отримала нелегальні кошти, замасковані під контракти з надання консультаційних послуг компанії ФІЛЕСА;

- 1992 р. президент Бразилії Коллор де Мело  пішов у відставку під загрозою імпічменту по справі, пов’язаній з підозрою в отриманні нелегальних грошей на проведення виборів;

- 1994 р. керівника виборчої компанії президента Колумбії Ернесто Самперса ув’язнили за отримання грошей на проведення кампанії від торгівців наркотиками;

- 1996 р. Демократичний Національний Комітет після президенсткьких виборів 1996 р.  повернув 2,8 млн. доларів нелегальних або незаконних внесків (майже 80 % цієї суми зібрали два американці азіатського походження);

- 1996 р. ув’язнили колишніх президентів Південної Кореї Ро Тай Ву (17 років) та Чун До Хвана (довічно) за створення незаконного партійного фонду, кошти якого використовувалися на потреби виборчих кампаній і на підкуп високопосадовців;

- 1997 р. – справа “Формула 1”. Новообраний уряд британських лейбористів звинуватили у тому, що він змінив свою політику стосовно реклами тютюну на телебаченні  після того як отримав 1,4 млн доларів США пожертвувань від фірми, на користь якої було прийнято дане рішення. Пожертвування повернули, правила змінили. Комітет зі Стандартів суспільного життя рекомендував обов’язково оприлюднювати інформацію щодо будь-яких пожертвувань на суму понад 7 тис. доларів США (до того в Британії політичні фінанси розглядали як приватну справу політиків і держава до них не втручалася);

- 1997 р. Вацлав Клаус пішов у відставку з посади прем’єр-міністра за фальсифікацію звітів і нелегальне фінансування виборчої кампанії за рахунок надання пільг донорам, пов’язаним з урядовою програмою приватизації; 1998 р. Комісія Урядових справ Сенату, яку контролювали республіканці, заявила про існування плану комуністичного Китаю з метою впливу на політику США шляхом надання фінансової підтримки демократам;

- 1998 р. Ліберальну партію Австралії звинуватили в отриманні безвідсоткової позики на проведення виборів від громадської організації заснованої комерційною структурою;

- Партію прем’єр-міністра Ізраїлю Егуд Барака оштрафували на 2,6 млн доларів США за порушення обмежень витрат на виборах у 1999 р., використавши велику кількість незалежних неприбуткових організацій, що збирали гроші, які потім використовували на проведення виборчої кампанії.

- Християнсько-Демократична партія Італії фактично була знищена в 90-х роках потоком звинувачень щодо нелегального фінансування політичних кампаній. Колишній прем’єр-мінстр цієї держави від Соціалістичної партії  Беттіно Краксі помер у вигнанні в Тунісі, куди втік, щоб уникнути ув’язнення за фінансові зловживання;

 

- 2000 р. – “афера Фліка” у Німеччині, яка змусила Гельмута Коля піти у відставку з посади почесного голови Союзу християнських демократів. Під час розслідування з’ясувалося, що Концерн Фліка робив величезні відрахування на користь усіх основних партій взамін на надання пільг у сфері бізнесу. Спікер Бундестагу та два міністри пішли у відставку. Загальна кількість відкритих кримінальних справ, пов’язаних з фінансуванням політичних кампаній, становила 1800. Перелічені факти далеко невичерпні й свідчать про справді серйозну загрозу впливу “брудних грошей” на проходження виборів і політику.