Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

ТЕХНОЛОГІЯ ОПОЗИЦІЙНОСТІ

Технологія опозиційності - полягає у критиці існуючої влади. Її використовують окремі політики та партії (блоки, об’єднання). Владу завжди є за що критикувати й звинувачувати. До того ж, у суспільстві завжди є політичне, соціальне, економічне, а отже, і психологічне підґрунтя до сприйняття опозиційності як боротьби за права громадян.

 

Найважливішим джерелом опозиційності є прагнення мас бути не об’єктами, а суб’єктами соціально-політичної сфери, бажання конкретних людей брати участь у реальному політичному житті і насамперед задовольнити свої матеріальні, духовні, національні, соціальні та інші потреби. Саме це зумовлює традиційне позитивне сприйняття електоратом опозиції. Загалом виділяють ієрархію потреб, в якій найважливіше місце займають потреби фізіологічного існування, потім йдуть потреби безпеки, далі - потреби людського спілкування, а вже згодом потреби самоактуалізації. Важливим механізмом завоювання виборців з використанням цієї технології є ідентифікація опозиційного кандидата (партії, блоку) з певною соціальною групою й усвідомлення того, наскільки задоволено інтереси цієї групи. Така ідентифікація може грунтуватись на будь-яких критеріях – релігійних, етнічних, професійних, соціальних, духовних та ін. Для визначення соціального інтересу важливо зрозуміти, з якою групою треба насамперед себе ідентифікувати.