Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

КОНВЕНЦІЙНА (НЕКОНВЕНЦІЙНА) ДІЯЛЬНІСТЬ

Загалом політична діяльність поділяється на конвенційну (легальну) та неконвенційну (нелегальну).

Конвенційна діяльність - легальні форми політичної участі населення. До них традиційно належать: звернення з листами, петиціями до офіційних осіб та інститутів, депутатів, звернення з листами, петиціями до офіційних осіб та інститутів, депутатів, тобто різноманітні форми безпосереднього контакту з владними структурами; участь у різноманітних акціях протесту: пікетування, страйки, маніфестації тощо. Конституції усіх європейських країн фіксують право громадян на проведення протестних дій для захисту власних інтересів. Однією з форм конвенційної політичної участі є феномен громадянської непокори. До найпоширеніших акцій громадянської непокори належать дії захисників навколишнього середовища. Громадянська непокора, так як і інші форми політичної участі, є публічною діяльністю і спрямована не лише до представників влади, а й до широкої громадськості. Такий вид протестної діяльності  має значний мобілізуючий потенціал щодо громадськості й здатний впливати на еліту країни (правлячу та опозиційну). Мета протестної участі громадян – захист власних інтересів дозволеними законом методами боротьби.

Оцінюючи властивість протестних акцій для європейських країн, Е. Ціммерман виділив три групи країн: перша – “галасливі”, де акції протесту є звичайним явищем, охоплюють відчутну частку населення: Сполучене Королівство, Франція, Італія, а також Іспанія, Португалія та Греція. Другу групу країн становлять “спокійні” демократії, до яких він зараховує Норвегію, Швецію, Фінляндію, Данію та Швейцарію. Цим країнам акції протесту властиві лише подеколи. До третьої “змішаної” групи входить решта країн.

Неконвенційна діяльність - нелегальні форма політичної участі громадян. До них зазвичай належать: несанкціоновані мітинги, страйки та демонстрації; терористична діяльність та замахи проти громадської власності та життя політиків; громадянська війна та революція тощо. Такі форми політичної участі мають маргінальний характер і переважно характерні для різних екстремістських організацій.