Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ПОЛІТИЧНА ПОЗИЦІЯ ТА СТАТУС КАНДИДАТА

Політична позиція (лат. positio – положення, становище). Політичні цінності та переконання, політична воля та досвід кандидата формують його політичну позицію. Політична позиція - сукупність стійких оцінок, установок, ставлень політичних суб’єктів до різноманітних сторін та учасників політичного процесу, яка визначає характер виконання ними своїх ролей і функцій у сфері влади, а також у політичній діяльності.

Вона виражає: точку зору, розуміння питань політики і влади, оцінку соціальних органів, явищ, подій, підходів до розв’язання проблем суспільного розвитку, свідомий вибір дії, поведінки, діяльності у політичній системі та в політичному житті, зумовлені цим ставленням, розумінням, оцінкою.

Політичний статус (лат. status – становище) - показник становища та позиції індивіда, групи, класу, інституту, організації в політичній структурі суспільства, для якої характерна ієрархічність, диференціація за критеріями: доступ до влади, участь у прийнятті рішень та організації виконання, міра впливу на процес прийняття рішень і загалом на політичний процес.

Критерії політичного статусу: престиж, авторитет, міра впливу (влада), міра свободи. Політичний статус може бути приписаним (тобто зумовленим виконанням офіційно визначених, формально зафіксованих і визначених обов’язків) та набутим, неофіційним (тобто пов’язаним із впливом на процес прийняття рішень або через тіньові, нелегальні засоби та ресурси, або через особистий авторитет і вплив – харизму).

Політичний статус кандидата в депутати значною мірою впливає на характер його стосунків з виборцями.

Якщо кандидат інкумбент – йому доводиться звітувати за свою попередню діяльність, якщо кандидат-опозиціонер він більше уваги зосереджує на недоліках роботи попередника (політичної сили), що завжди значно простіше робити й викликає більше симпатій у виборців. Знаючи такі настрої виборців значна частина кандидатів намагається використовувати опозиційність як виборчу технологію.

Опозиційність - це активність суб’єктів політики, яка спрямована на вираження й досягнення цілей і завдань, обумовлених певним неприйняттям ними офіційної доктрини, порядку й укладу соціально-політичної й економічної життєдіяльності суспільства.

Опозиційність характеризується такими ознаками: повне або часткове неприйняття існуючого порядку, загальної структури суспільства і його політичної системи, напрямів внутрішнього чи зовнішнього розвитку країни, цілком критичне ставлення до соціально-політичного курсу й практики правлячого політичного режиму; усвідомлення необхідності реалізації власних політичних цілей, завдань такими силами й засобами, що здебільшого відповідають потребам людей і закріплені в прийнятій програмі, платформі чи іншій чітко вираженій формі; активна діяльність опозиції щодо реалізації стратегічної і тактичної мети і завдань, насамперед пов’язаних зі ставленням до влади, політики, соціальної практики й розвитку суспільства.

 

Громадська думка щодо будь-якого суб’єкта стосовно його якостей, позиції та статусу формує репутацію кандидата. А вона у свою чергу визначає налаштованість аудиторії - стан готовності людини (групи людей) певним чином сприймати, оцінювати інформацію, приймати рішення і діяти. Стійкі та спрощені уявлення про політику, узагальнений та емоційно забарвлений образ політика формують політичні стереотипи.