Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

ПОЛІТИЧНА ДОВІРА ТА ПОЛІТИЧНА ЕТИКА

Політична довіра. Впевненість більшості чи значної частини суспільства, людини у добросовісності та щирості політика, правильності здійснюваної ним політики формують довіру до кандидата.

Довіра - соціально-психологічне почуття і стан, властиві окремим особам і спільнотам людей, що полягає в ідентифікації політичних інтересів їхніх носіїв. Ґрунтується на знанні особистісних рис певного політичного діяча, суті діяльності політичної партії, громадської організації, державних інститутів.

Політична довіра зазвичай залежить від рівня політичної культури й історичного досвіду об’єкта та суб’єкта політики. Недостатні знання, якими володіє певний суб’єкт, можуть призвести до сліпого довір’я, що становить основу популізму.

Втрата політичної довіри політиком веде до “втрати обличчя”ситуації, коли політик виявляється позбавленим нагоди неодзнозначно інтерпретувати свої рішення, заяви й дії, через що втрачає змогу відступати від декларованих позицій без того, аби бути звинуваченим у непослідовності й безпринципності. Людину, яка відреклася від своїх попередніх переконань, своєї політичоїі партії й перейшла до табору суперника називають ренегатом (лат. renegare – зрікатись).

Політична етика (грец. ethos – звичай, характер). Моральні засади політики, моральний аспект діяльності та відносин самих суб’єктів політичної влади досліджує політична етика. Політична етика становить певну систему цінностей, аналізує відповідність цих цінностей наявним політичним відносинам і – навпаки.

Оскільки зміст моральних цінностей історично змінний, то кожна епоха формує свій комплекс установок, цінностей, які декларуються взірцевими і стають своєрідними, ідеальними для громадянства певної держави, відносин між інститутами влади. Водночас між мораллю та політикою існують суперечності в реальному житті, панує певна несумісність. Подолання цих суперечностей можливе не через абсолютизацію якоїсь сторони, а через розвиток і вдосконалення політичного процесу загалом, а також через прагнення до оптимального врахування інтересів і цінностей провідної макросуспільної групи.

 

Розумна рівновага між системними національними моральними цінностями й універсальними, загальнолюдськими – важливе завдання політичної етики. Показник політичного діяча полягає в тому, щоб зуміти раціонально поєднати загальне й особливе, одиничне, вміти знайти оптимальний компроміс при рішеннях, що відображали б інтереси й цілі загалу, владної системи і водночас не виходили за межі прийнятих у суспільстві загальнолюдських моральних цінностей.