Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Понеділок, 24 лип. 2017

ПОЛІТИЧНА ДИСКУСІЯ

Політична дискусія (лат. discussio – дослідження, розгляд) - обговорення суперечливої проблеми, питання, в ході яких виявляються різні погляди. Дискусія політична розгортається серед державного керівництва на засіданнях парламентів, різних комітетів і комісій, у пресі, приватних бесідах політичних діячів та ін. Вони можуть мати конструктивний чи деструктивний, безрезультатний характер.

Проведення дискусії вимагає від її учасників професійної компетентності, наукової доказовості, політичної культури, а водночас  - демагогічної майстерності. Дискусія є певним засобом розвитку політичного життя і вдосконалення суспільства, що характерно для демократичних режимів.

Політичні дискусії бувають кількох видів:

1) масова дискусія на партійних зборах або засіданнях постійних парламентських комісій. Вона характеризується неформальністю її здійснення, рівністю всіх присутніх (за винятком головуючого), відсутністю чіткої регламентації виступів;

2) групова дискусія. Її мета – обговорити певні проблеми перед аудиторією, спеціально підготовленою групою, представники якої мають різні погляди. Цей вид політичної дискусії зазвичай має характер диспуту, не вирішує суперечливих політичних питань;

3) політичний симпозіум – виступи групи людей (переважно науковців і професійних політиків) з короткими промовами на ту саму тему. Політичні симпозіуми проводять для поглибленого пізнання певною аудиторією різних політичних проблем.

Для демократичних суспільств політичні дискусії повинні відповідати певним умовам: здатністю до компромісів; уникнення нав’язування своєї волі її учасникам; неупередженість і об’єктивність; дотримання принципу висловлювання думки лише з тих питань, що обговорюються; відхід від конформізму при оцінці інших виступів і зауважень, незважаючи на авторитети, відкрите зіткненням різних поглядів і думок.

Значне зростання кількості політичних дискусій в Україні зумовлене плюралізацією суспільства насамперед виникненням партійної системи атомізованого зразка та широкого спектра громадських об’єднань, що не означає зростання політичної свідомості та політичної активності населення.