Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Понеділок, 24 лип. 2017

РЕЗОЛЮЦІЯ ПАРЄ ПРО ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПАРЄ (№ 1516) ЩОДО 
ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Прийнята 22 травня 2001 року Постійним Комітетом від імені Асамблеї.

Фінансування політичних партій

1. Громадяни демонструють зростаюче занепокоєння щодо корупції, пов’язаної з поступовою втратою політичними партіями незалежності та випадками незаконного впливу на прийняття політичних рішень через фінансові важелі. Асамблея, наголошуючи, що політичні партії є найважливішою складовою плюралістичної демократії, серйозно стурбовані ситуацією, що склалася. 
2. Скандали, пов’язані з фінансуванням політичних партій у декількох країнах-членах Ради Європи в усіх частинах континенту останніми роками продемонстрували, що ця проблема потребує негайного вирішення, щоб запобігти втраті інтересу громадськості до політичного життя у їхніх країнах. 
3. Щоб підтримати та посилити впевненість громадян у своїх політичних системах, держави-члени Ради Європи повинні прийняти правила, які регулюватимуть фінансування політичних партій і виборчих кампаній. 
4. Асамблея дотримується думки, що загальні принципи, на яких ці правила вовинні грунтцватися треба сформулювати на європейському рівні.
5. У зв’язку з цим Асамблея звертає увагу на діяльність органів Ради Європи у цій сфері, зокрема на Правила фінансування політичних партій, прийняті Венеціанською комісією в березні 2001 р., та діяльність, що триває Робочої Групи Ради Європи з питань фінансування політичних партій, яка спрямована на формування рекомендацій державам-членам стосовно “спільних правил проти корупції у фінансуванні політичних партій і виборчих кампаній”. 
6. Умови, в яких політичні партії здійснюють свою діяльність, змінилися за останні десятиліття, і потребують суттєвих фінансових ресурсів для здобуття популярності та політичної підтримки своїх ідей. Отож, Асамблея вважає, що регулятивні механізми повинні враховувати ці реалії та забезпечити політичним партіям можливість отримання достатніх ресурсів для виконання своїх завдань і функцій. 
7. Асамблея переконана, що правила фінансування політичних партій і виборчих кампаній повинні базуватись на таких принципах: обґрунтований баланс між державним і приватним фінансуванням; справедливі критерії розподілу державної допомоги партіям; суворі правила щодо приватних пожертв; встановлення межі для партійних видатків, пов’язаних з виборчими кампаніями; повна прозорість звітності; створення незалежного органу аудиту та встановлення адекватних санкцій для порушників правил.
8. Враховуючи наведене, Асамблея вважає.

А. Стосовно джерел фінансування

1. Держави повинні заохочувати участь громадян у діяльності політичних партій, враховуючи фінансову підтримку партій. Треба визнати, що членських внесків, традиційних і безспірних джерел фінансування, недостатньо з огляду на постійно зростаючі витрати на політичну боротьбу. 
2. Політичні партії повинні отримувати фінансування з державного бюджету для запобігання встановленню залежності від приватних донорів і гарантувати рівні можливості для усіх політичних партій. Державне фінансування повинно, з одного боку, визначатися пропорційно до політичної підтримки, яку має партія, з урахуванням таких об’єктивних критеріїв, які кількість поданих голосів або здобутих місць у парламенті, з іншого – надавати новим партіям можливість з’являтися на політичній арені та на чесних умовах конкурувати зі стійкішими партіями. 
3. Державне фінансування не повинно перевищувати рівня, потрібного для досягнення вищезазначених цілей, оскільки надмірна залежність від державного фінансування може призвести до послаблення зв’язків між партіями та їхнім електоратом. 
4. Крім фінансової допомоги, держава може здійснювати непряму фінансову підтримку політичних партій на підставі закону, наприклад, шляхом покриття поштових витрат та оренди приміщень для зустрічей, підтримки партійних засобів масової інформації, молодіжних організацій і дослідницьких інститутів, а також, надаючи додаткові пільги. 
Поряд із державним фінансуванням приватне фінансування є важливим джерелом фінансування політичних партій. Оскільки приватне фінансування, зокрема пожертвування, створює можливості для впливу та корупції, то треба застосовувати такі правила: 
а) заборона пожертвувань від державних підприємств, підприємств, які перебувають під державним контролем, фірм, що виробляють товари чи надають послуги для публічного адміністративного сектору;
б) заборона пожертвувань від компаній, розташованих в офшорних зонах; 
в) суворі обмеження на пожертвування від юридичних осіб; 
г) законодавча межа максимальної суми пожертвувань;
д) заборона пожертвувань від релігійних інституцій.

Б. Щодо витрат під час виборчих кампаній

Держави повинні визначити верхні межі дозволених витрат під час виборчих кампаній. Оскільки немає верхнього порогу витрат, то немає обмеження на зростання цін, що стимулює партії інтенсифікувати пошук нових коштів.

В. Щодо прозорості

Фінансування політичних партій повинно стати цілком прозорим, тому до них поставлено вимоги: 
1) вести сувору звітність усіх надходжень і видатків, які треба подавати принаймні раз на рік для перевірки незалежним ревізійним органам та оприлюднювати; 
2) розкривати особу донорів, які надали підтримку вище певної межі.

Г. Стосовно контролю

Держави повинні створити незалежні ревізійні органи, наділені достатніми повноваженнями нагляду за звітністю політичних партій і витратами, пов’язаними з виборчими кампаніями.

Д. Стосовно санкцій

У випадках порушення законодавства, політичні партії треба піддавати зрозумілим санкціям, враховуючи часткову або повну втрату чи примусове відшкодування державних внесків, а також накладання штрафів. Коли встановлена індивідуальна відповідальність, то санкції повинні передбачати анулювання мандату або тимчасове позбавлення права займати певну посаду.

Е. Стосовно “третіх осіб”

Законодавство щодо фінансування політичних партій і виборчих кампаній має також поширюватися на юридичних осіб, пов’язаних з політичними партіями, таких як політичні фундації.

9. Таким чином, Асамблея рекомендує Комітету міністрів:

1) прийняти “спільні правила проти корупції у фінансуванні політичних партій і виборчих кампаній”, враховуючи роботу Багато профільної групи з питань корупції відповідно до пропозиції її Робочої Групи з питань фінансування політичних партій, вищесформульовані принципи та Правила, прийняті Венеціанською комісією у березні 2001 року; 
2) запропонувати державам-членам прийняти законодавство з фінансування політичних партій і виборчих кампаній, засноване на вищесформульованих принципах, відображених у правилах Ради Європи.