Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

ВИНИКНЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В ІНШИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Виникнення політичних партій в інших країнах світу. У багатьох інших країнах світу – поза Європою та США – у ХІХ ст. формуються політичні партії за схемою розробленою М. Вебером. Зрозуміло, що історичний контекст, соціально-політичні умови їхнього формування дуже відрізнялися. Між тим, як і всюди, маємо справу з організацією правлячої еліти в партійні угруповання, клуби чи виборчі комітети з метою боротьби за владу в суспільстві.

Найбільш гармонійно і наближено до Європи формувалися політичні партії в колишніх англійських домініонах – Канаді, Австралії, Новій Зеландії. Найшвидше, десь у половині ХІХ ст., цей процес розпочинається в Канаді, дещо пізніше в інших домініонах. В Австралії лише 1901 р. утворилася загально-національна Австралійська федерація як об’єднання регіональних партій.

До кінця століття в Канаді не існувало робітничої партії. Дві партії – ліберальних консерваторів та лібералів – були подібними до партій американського, а не англійського зразка. Ліберальна партія виступала за більшу автономію суспільного устрою, за розширення прав регіонів, підтримувала франкомовне населення, і мала ліберальнішу економічну програму.

Подібною була партійна організація в Новій Зеландії. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. існує там дві конкуруючі партії – консерватори, які представляють інтереси великих землевласників та ліберальна партія. У 1908 р. на базі профспілкового руху створюється Лейбористська партія, що свідчило перехід від аристократичного етапу до етапу масових партій.

Дещо інакше відбувалося становлення політичних партій в Австралії. Початково в парламенті існували парламентські угруповання місцевої еліти – переважно великих зе-млевласників. Політичне життя загалом відзначалося відсутністю серйозних соціально-політичних поділів, а відтак і конфліктів. У 1891 р. тут виникла Лейбористська партія, яка на парламентських виборах здобула третину мандатів, а 1904 р. вона сформувала перший федеральний уряд. Таким чином Австралія ніби одразу переходить у третій етап формування політичних партій.

Серед азійських країн найближчою до класифікації М. Вебера була історія формування політичних партій в Японії. Зародки політичних партій виникають тут у період панування династії Мейдзі. Прийняття 1890 р. конституції значно активізує цей процес. В основі політичного життя лежить боротьба за розширення виборчих прав (1900 р. за новою Конституцією виборче право мав 1 млн із 44 млн населення Японії), а також боротьба між двома напрямами японської політики – традиціоналістами і прихильниками модернізації, прихильниками мирної еволюції та ідеологами експансії та мілітаризму. Вони поклали початок формуванню консерваторів та лібералів. Однак до Першої світової війни вплив політичних партій на політичне життя Японії (де домінувала імператорська влада, яка спиралась на вояччину) був незначним. Рух країни в напрямі мілітаризації не сприяв становленню та розвитку політичних партій. У 30-х роках політичні партії практично припиняють свою діяльність і відновлюють її лише після Другої світової війни як сучасні партії масового типу.

Наприкінці ХІХ ст. зародки політичних партій виникають у Туреччині. Спираються вони на націоналістичний рух, який домагається запровадження в державі реформ західного зразка. З цього середовища формується дві політичні партії – комітет Єдність і Поступ та Ліберальна партія. Обидві ці організації мали аристократичний характер і складалися з молодих офіцерів, урядовців та політиків. Падіння Оттоманської імперії 1918 р. зумовлює виникнення нового національного руху очолюваного Кемаль Пашею. Першою його організаційною формою став Союз охорони прав Анатолії та Руменії, який виник 1919 р. і мав характер широкого народного руху. В 1923 р. Союз був перейменований у Народну партію, а з 1924 р. – в Республіканську народну партію, яка і стала першою ту-рецькою партією масового типу.

Подібною була ситуація і в Китаї, де політичні партії виникали як форми організації національної та революційної буржуазії. Провідником цього руху в Китаї був Сунь Ятсен, який виступив засновником двох перших політичних партій Китаю “Союзу відродження Китаю” (1895) і “Ліги Соратників” (1905), які проіснували до буржуазно-демократичної революції 1911 р. У 1912 р. на базі Ліги формується Народна партія, яка стала справді масовою. Остаточне її організаційне оформлення відбулося на з’їзді 1924 р. У 1923 р. в Китаї створена Комуністична партія.

У 1823 р. виникають консервативна та ліберальна партії в Чилі. З другої половини ХІХ ст. по 1860 р. відбувається активний процес творення політичних партій у Латинській Америці. Деякі з них існують і тепер (наприклад, партія Колорадо в Уругваї). Однак формування політичних партій в Латинській Америці проходить за складних умовах панування антидемократичних диктаторських режимів, відсутності парламентаризму. Аж до середини ХХ ст. в цих державах не практикується проведення загальних виборів.

Отже, основою політичного поділу, який визначив особливість другого етапу формування політичних партій була боротьба між консерваторами і лібералами, що відображала боротьбу між прихильниками старих феодальних та нових буржуазних порядків.