Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

ВИБОРЧІ ПАРТІЇ

Партія виборців. Партії цього типу ще називають партіями для всіх (catch-all party). Вони виникають як механізм, що має на меті поєднати широкі маси виборців з робітничого та дрібнобуржуазного середовища з існуючою системою буржуазної демократії, що стає можливим внаслідок зростання загального життєвого рівня населення.

Основною метою партії є не збільшення кількості своїх членів, а здобуття голосів виборців. Однак сьогодні для досягнення цього завдання вже не достатньо функціонування виборчих комітетів, як це мало місце у ХІХ ст. Сучасна виборча партія для досягнення своїх цілей повинна мати відповідний апарат, що керує діяльністю партії та здійснює пропагандистсько-агітаційну роботу. Тому її організаційна структура є розвиненішою, ніж структура партії-комітету, але ще не такою, як партії-громади. Часто партійний апарат повністю фаховий і здійснює функції менеджерів виборчої кампанії.

Прагнення отримати підтримку виборців змушує партію здійснювати пропагандистсько-агітаційну діяльність на зразок партії-громади. Запозичує вона в робітничої партії типові техніки масової обробки свідомості – мітинги, маніфестації, пікніки тощо. Проводить навчання партійних керівників і навіть створює близькі до партії громадські організації, однак робиться це в менших масштабах, ніж у партіях-громадах.

Ознаки партій масового та виборчого типів

Масова партія

Партія виборців

Головний партійний апарат, партійна бюрократія виконує політико-адміністративні функції.

Центральна роль належить професійній еліті, експертам.

Організація базується на фіксованому членстві і ха-рактеризується сильними вертикальними звязками.

Організація зі слабкими вертикальними зв’язками.

Звертається до електорату, використовуючи певну ідеологію (електорат приналежності).

Звертається до електорату через зверне-ння до його поглядів (електорат думки).

Домінують лідери, вибрані на основі внутрішньопар-тійних процедур. Існує сильне колегіальне керівництво.

Домінують представники партії, які виконують публічні функції. Явище персоналізації виборчого звернення.

Джерелом фінансування є членські внески та дотації від зацікавлених організацій.

Джерелом фінансування є публічні фонди та дотації “зовнішніх” груп інтересів.

Партія робить акцент на ідеології.

Партія зосереджує увагу на розв’язанні певних проблем.

Модель кар’єри – ріст через основні етапи в межах партійної структури.

Модель кар’єри – раптова поява серед партійної еліти, що може бути результатом зростання значення конкретної групи інтересу.

Виборчим цілям підпорядковуються ідейно-програмні засади діяльності партії. Йдеться про те, щоб основні програмні принципи партії привертали увагу максимальної кількості виборців, нікого не відштовхували, давали кожній суспільній групі можливість віднайти щось привабливе для себе. Програма зазнає частих змін залежно від обставин. Часто різні частини програми є різними для інших середовищ. Конкуренція кількох виборчих партій в одній країні приводить до стирання програмно-ідеологічних відмінностей між ними. Виборча боротьба набуває швидше характеру змагання двох команд, ніж двох політичних концепцій.

Виборчі партії – це сучасні буржуазні партії. У цьому напрямі з 70-х років ХІХ ст. розвивається британська консервативна партія, голлістська партія у Франції, обидві пар-тії США, німецька ХДС/ХСС. Можна також стверджувати, що в цьому напрямі розвиваються деякі соціал-демократичні партії (наприклад, соціалістична партія Австрії чи соціал-демократи Німеччини).

 

Як підсумок, спробуємо порівняти основні ознаки, які визначають моделі масових та виборчих партій, запропоновані А. Панеб’янко. Він співставив характер внутрішньопартійних зв’язків, спосіб обрання лідерів, джерела фінансування, ставлення до ідеології, тип домінуючої виборчої лояльності, модель кар’єри.