Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

ВИБОРЧА СИСТЕМА ТА БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ

Виборча система та багатопартійність. Виборча система є чинником, який визначально впливає на формування багатопартійності. Закономірності взаємодії між партійною та виборчою системами сформулював французький соціолог М. Дюверже. Три закони Дюверже набули характеру наукової парадигми в соціології виборчих та партійних систем.

Перший закон. Мажоритарна виборча система з голосуванням в один тур зумовлює формування двопартійної системи. В основу цієї закономірності покладено дві причини: 1) у такій ситуації третя та всі інші партії виявляються слабо представленими в парламенті виникає ефект “недопредставництва”; 2) зазвичай виборці намагаються голосувати за того кандидата у депутати чи політичну партію, які мають більші шанси перемогти на виборах; до цього їх на психологічному рівні спонукає страх втратити свої голоси.

Другий закон. Становлення в тій чи іншій державі мажоритарної виборчої системи з голосуванням у два тури засвідчує, що в ній утвердилась багатопартійна система. Причому такі партії займають достатньо гнучкі позиції та схильні до компромісу й порозуміння між собою. Така виборча система передбачає участь у першому турі виборів усіх партій, що й зумовлює багатопартійність.

Третій закон. Пропорційна виборча система сприяє формуванню багатопартійної системи. Партії вирізняються жорсткою внутрішньою структурою і незалежною одна від одної позицією. Кожна партія за такої системи отримує реальні шанси мати власних членів у парламенті, не вступаючи в коаліції з іншими партіями і не вдаючись до тактики компромісів.

Зауважимо, що системи простої більшості сприяють виникненню двопартійної системи в культурно однорідних суспільствах і породжують більше партій там, де є територіальні розмежування.

Просту мажоритарну систему другого бюлетеня використовували у Франції до 1945 р. Більшість країн відмовилася від неї. Система другого бюлетеня дає змогу розвиватися багатопартійності. Вона діє дуже просто: різноманітні партії, котрі мають багато спільного, не впливають негативно на загальну кількість місць, які вони здобули, адже в цій системі вони завжди можуть перегрупуватися для другого туру. Явища поляризації та підпрезентації тут не діють, оскільки кожна партія з самого початку буде зберігати й відстоювати свої шанси.

Фактично спостереження підтверджують висновки, що майже всі партії зі системою другого бюлетеня є одночасно країнами з багатопартійними системами. У Швейцарії та Голландії багатопартійна система обмежена й організована; в Італії вона анархічна і безладна; у Німеччині та Франції ситуація середня між двома попередніми.

Відмінності у кількості й стабільності партій за простої мажоритарної системи другого бюлетеня зумовлені радше національною специфікою, ніж технічними деталями виборчої системи. Організація партій суттєво впливає на характер виборчої системи. Саме сильна внутрішня структура партій Бельгії запобігла партійному розколу навіть після введення тут системи другого бюлетеня.

Тенденція пропорційного представництва до збільшення кількості партій стала об’єктом багатьох дискусій. Пропорційна виборча система, як відомо зумовлює переважно багатопартійну систему: в жодній країні світу пропорційне представництво не привело до утворення двопартійної системи, за винятком, якщо вона була характерна для конкретної держави раніше. Зіставляючи виборчі і партійні системи, зазначимо: із 30 країн з мажоритарною виборчою системою 21 має двопартійну систему, 2 — систему домінуючої партії, в одній кандидати у парламент номінуються без участі партій і лише в 6 державах діє багатопартійна система. Водночас у 20 державах, котрі використовують пропорційну виборчу систему, 15 держав мають багатопартійну систему, 3 — двопартійну, 2 — систему домінуючої партії.

Пропорційна система впливає на психологію виборців. Найважливіше для них те, що вони знають: їхні голоси за кандидатів, котрі можуть зайняти третє або про четверте місця, не будуть втрачені, як у мажоритарній системі одного бюлетеня, адже додатковий розподіл має на меті відновити їх. Унаслідок цього поляризація знижується або зовсім не простежується. Отже, коли мажоритарна система одного бюлетеня спричиняє ефект концентрації, то система пропорційного представництва — збільшення кількості партій.

Більшість країн, де ефективно використовують пропорційне представництво, застосовували заходи безпеки для уникнення зростання кількості малих партій, установлюючи відповідний виборчий бар’єр. Багатопартійна система дуже чутлива до емоцій народу, вона сприяє  концентрації у партії, котрі можуть висувати оригінальні ідеї. Пропорційне представництво посприяло і розвитку фашизму.

Впливаючи на партійну систему виборча система також сприяє демократичній консолідації. Під демократичною консолідацією розуміють захищеність демократичного режиму від внутрішньої дестабілізації політичного устрою. Як підтверджують дослідження, демократична консолідація потребує сильних і ефективних партій, тому виборча система повинна сприяти утвердженню такої тенденції, а не спричиняти до фрагментації партій.

Так само зрозуміло, що виборча система має допомагати розвитку партій, котрі дотримуються загальновизнаних політичних цінностей і конкретних політичних програм, а не вузьких національних, расових чи релігійних інтересів. Окрім зменшення загрози виникнення внутрішнього суспільного конфлікту, партії, які спираються на широкі маси, мають більше шансів виражати народну думку, ніж партії, що відстоюють вузькі або регіональні інтереси.

Виборча система визначає й ефективність державного управління, оскільки залежить воно і від тих, хто перебуває при владі, і від тих, хто є у представницькому органі, але не входить до уряду (опозиції). Виборча система повинна передбачати утворення допомогти у забезпеченні існування життєздатної парламентської опозиції, яка може критично оцінювати законодавство, захищати права меншин і ефективно представляти виборців.

 

Отже, крім виборчої системи, сила парламентської опозиції залежить ще від багатьох інших чинників. Коли ж сама система робить опозицію безсилою, то вона послаблює демократичні засади управління державою. Причому виборча система не повинна допускати ситуацій, коли переможці отримують все (такий підхід робить тих, хто при владі, глухими до поглядів, потреб і бажань виборців, які проголосували за інші політичні сили).