Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ТИПИ ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ

Типи виборчих округів. Розрізняють одномандатні (уніномінальні) та багатомандатні (поліномінальні) типи виборчих округів.

Одномандатний (мажоритарний, уніномінальний) виборчий округ — виборчий округ, від якого до парламенту обирають одного представника. Поняття одномандатного виборчого округу вперше з’явилось у конституціях британських колоній XVIII cт. Одномандатний виборчий округ, як у Великій Британії, було покладено в основу представництва у Канаді, Австралії, Новій Зеландії та США. З XV ст. мажоритарна виборча система відносної більшості діяла у Великій Британії на засадах двомандатних округів, а відсутність конкуренції на виборах (два мандати на двомандатний округ) була чи не головною традицією виборчого процесу в країні аж до прийняття 1832 р. Акту про реформу.

Одномандатний округ впроваджено у Великій Британії лише 1707 р., підвалиною представництва він став тільки 1885 р. Саме цей рік знаменував початок трансформації характеру британського представництва: одномандатні округи були занадто дрібними для того, щoб кожен з них мав свого депутата. Цей процес значно пришвидшено стрімким розвитком партійної системи.

Переважно одномандатний округ використовують за мажоритарної системи відносної більшості. Винятком є система голосування “обоймою”, де кількість голосів кожного виборця дорівнює кількості кандидатів, котрі повинні бути обрані від цього округу. Цю систему застосовують у Великій Британії на виборах до органів місцевого самоврядування на рівні муніципалітетів Лондона та в деяких інших місцевостях країни.

Багатомандатний (поліномінальний) округ — тип виборчого округу, який застосовують за пропорційної виборчої системи. Виборці мають змогу обирати певну кількість депутатів, а не одного.

Усі пропорційні виборчі системи використовують багатомандатні округи. У Данії кількість представників від округу - від 2 до 40, у Бельгії — від 5 до 48, Італії — від 1 до 45.

Багатомандатні округи можуть бути загальнонаціональними, коли вся держава — це один округ, та регіональними, коли територія держави поділена на низку округів. Загальнонаціональний округ використовують в Ізраїлі та Нідерландах. Зокрема у Нідерландах уся країна — це один виборчий округ з 9,9 млн виборців, від якого й обирають 150 депутатів парламенту. В Японії за таким принципом обирають частину верхньої палати парламенту. Форма загальнонаціонального виборчого округу діяла донедавна і в Україні.

У країнах Заходу, де використовують пропорційну систему, розподіляють територію держави на кілька виборчих округів. Наприклад, вибори до польського сейму відбуваються за пропорційною системою: у  країні створюють 51 виборчий округ, через котрі політичні партії забезпечують зв’язок із виборцями. І лише один загальнопольський округ передбачає обрання депутатів від національних меншин.

Округи, що створюють, можуть бути дуже різноманітними за розмірами. Багатопартійні виборчі округи бувають: дво-, три-, чотири-, п’ятимандатні аж до виборчих округів, які охоплюють усі парламентські мандати. Це означає, що вся територія держави становить єдиний виборчий округ.

Для мажоритарних виборчих систем характерні однотипні виборчі округи, а для пропорційних систем - неоднотипні округи. У випадку пропорційної виборчої системи територію країни зазвичай поділяють, відповідно до адміністративного поділу країни, на виборчі округи, котрим відтак належать відповідні мандати у кількості, залежній від застосовуваної формули репрезентації. У змішаних виборчих системах використовують цілісні чи ієрархічні типи виборчих округів. Суто пропорційні вибори відбуваються переважно в єдиних загальнонаціональних виборчих округах.

Найважливішим у випадку багатомандатних виборчих округів є розподіл на малі, середні й великі виборчі округи.