Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

СПОСОБИ ГОЛОСУВАННЯ

Способи голосування. Голосування належить до основних методів вибору між конкуруючими політичними силами і є вирішальним моментом у процесі прийняття політичних рішень. Реалізація права на голос у той чи інший спосіб кожного разу виявляє інтереси різних груп населення, індивідуальної системи цінностей, планів стосовно кар’єри і под.

Голосування є перевіреним механізмом, що дає змогу виборцям визначати депутатів, досягати згоди про легітимність тієї чи іншої політики, а також відкидати варіанти її здійснення у випадку, коли вони не одержать загальної підтримки у процесі політичної (або ринкової) взаємодії різних соціальних груп.

Колись одним із поширених способів таємного голосування було опускання до урни білих і чорних куль (звідси й термін “балотування” (лат. ballotare — обирати кулями). Тепер цим словом позначають будь-яке голосування, що полягає у виборі голосуючими одного з двох крайніх способів ставлення до вирішуваного питання — прийняття чи заперечення.

Розрізняють категоричне й ординарне (преференційне) голосування.

Категоричне голосування — це тип голосування, який передбачає право виборця вибрати лише одного зі списку претендентів незалежно від того, що претендентом може бути окремий кандидат у депутати або політична партія. Категоричне голосування вимагає, аби виборець категорично заявив: “Я надаю перевагу цій партії (кандидату) над іншими”. Такий тип голосування характерний для Данії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Великої Британії та Франції.

Ординарне (преференційне) голосування, на відміну від категоричного, передбачає, що виборець має право у бюлетені для голосування зазначити свої преференції стосовно кандидатів. У цьому випадку партійні списки зазвичай складають за алфавітом. Виборець голосує не лише за партію, а й за окремих її представників. Цю модель застосовують, зокрема, у Польщі (на виборах до сейму), Фінляндії (парламент), Чеській Республіці (палата депутатів — нижня палата парламенту).

Преференційне голосування добре кореспондується з внутрішньопартійною фракційністю. Конкуруючі всередині партії середовища з допомогою преференційного голосування отримують змогу винести внутрішнє питання на суд виборців. Коли офіційні лідери не одержують достатньої підтримки виборців, то це змушує партію переглядати формальну структуру партійного лідерства.

Однак багато виборчих систем дають змогу виборцям проголосувати більше, ніж за одного претендента (індивідуального кандидата чи партію) на одну й ту саму посаду, не вводячи ординарного бюлетеня. Наприклад, виборці можуть мати право обирати водночас і загальнонаціональних, і місцевих представників в один і той же законодавчий орган (Мексика, Гватемала, Ісландія). Надання кожному виборцеві більше ніж одного голосу робить вибір ширшим, і це є вже ані категоричним, ані ординарним голосуванням.

До широти вибору, який забезпечує ординарний бюлетень, наближаються виборчі системи, котрі використовують так зване кумулятивне голосування.

Преференційне (те й інше) голосування не вільне від фальсифікацій. Проте вищий рівень прозорості, який досягають у моделі з преференційним голосуванням, неодмінно спонукатиме партії прискіпливіше добирати кадри, це стимулює розвиток внутрішньопартійної демократії, сприятиме окресленню поля ідеологічної компетенції партій та врешті-решт формуванню системи партійної відповідальності.

Метод голосування тісно пов’язаний із формою виборчого бюлетеня (табл. 5.6). Найпростішою формою є голосування окремим індивідуальним (персональним) голосом.

Табл. 5.6. Зв’язок методу голосування з формою виборчого бюлетеню

Форма виборчого бюлетеня

Спосіб голосування

Закритий список. Порядок кандидатів у списку не може бути змінений

Виборець має один голос. Обирає список як цілісність

Напіввідкритий список. Можна змінити порядок кандидатів у списку через преференційні голоси чи формування нового порядку

Виборець має або один преференційний, або принаймні два голоси (один голос на список і один на кандидата), або також стільки голосів, скільки представників, котрі обираються. Виборець за потреби може віддати більше голосів одному кандидатові (кумуляція голосів)

Відкритий (вільний) список. Вільне здійснення змін у межах списку і між списками

Виборець має багато голосів і може створити “свій” список на підставі пропозиції партії  (панашаж)

 

Цей намір найкраще реалізується у випадку пропорційної виборчої системи й у так званій системі єдиного голосу, що передається, яку застосовують в Ірландії. У тому випадку виразно простежується вплив методу передання голосів на партійну систему і відносини з більшістю. Друга та третя з найсильніших партій можуть через рекомендації виборцям у такий спосіб впливати на голосування, а обидві ці партії можуть зібрати разом більше голосів та депутатських мандатів, ніж найбільша партія.