Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 17 серп. 2017

МЕТОДИ ГОЛОСУВАННЯ

Методи голосування:

передання особистого голосу; кожен виборець має один голос;

передання преференційного голосу; своїм голосом виборець може висловити ставлення до визначеного кандидата у списку;

передання значної кількості голосів; кожен виборець має кілька голосів або стільки голосів, скільки є представників для обрання у виборчому окрузі;

обмеження передання значної кількості голосів; кількість голосів виборців менша від кількості представників, котрі обираються у виборчому окрузі;

передання альтернативного голосу; виборець може віддати подвійний, потрійний чи почетвірний голос;

кумуляція голосів; виборець може віддати кілька голосів за кандидата;

мішанина (панашаж); виборець може розділити свій голос за кандидатів з різних списків;

система двох голосів; виборець має два голоси: один за кандидата партії в мажоритарному окрузі, другий за партійний список на рівні виборчого округу.

Досвід окремих держав (Фінляндія, Голландія, Австрія та ін.) підтверджує: виборець рідко використовує преференційні голоси або бар’єри, які дають змогу робити остаточні зміни. Відіграє він у руках виборця радше роль механізму, який допомагає йому впливати на вибір кандидата своєї партії, а отже, — і на персональний склад парламенту завдяки можливості модифікації представленого партіями порядку кандидатів у виборчому списку через передання преференційних голосів.

Преференційний голос може бути одночасно важливим у межах внутрішньопартійної конкуренції та впливати на неї. В Італії, наприклад, у християнських демократів, де фракції часто мають ознаки партії в партії, під час виборів до Європарламенту 1984 р. представляли в одному виборчому окрузі у списку значно більшу кількість кандидатів, аніж обирали представників, оскільки не можна було досягнути внутріпартійного консенсусу стосовно кандидатів. У цьому випадку партія залишила за виборцем остаточне право порозумітися у внутріпартійній дискусії.

Система двох голосів у Німеччині дає виборцеві змогу віддати голос, зорієнтований на конкретну особу. Однак це не впливає на кількість мандатів, які здобуває партія через партійний список у виборчому окрузі. Такий голос успішно використовують у тактичній виборчій діяльності.

Загалом у країнах ЄС застосовують різні методи голосування (табл. 5.7).

Табл. 5.7. Методи Голосування в ЄС

Країна

Представ­ницький орган

Пропорційне представництво

Голосу­вання за кандидата на одне місце

Голосу­вання за списками на мажо­ритарній основі

Змішаний спосіб голосу­вання

Бельгія

Усі збори

+

Велика Британія

Усі збори

+ 1 тур

Греція

Парламент

+

Греція

Комуни

+

Данія

Усі збори

+

Ірландія

Усі збори

Передання єдиного голосу

Іспанія

Усі збори

+

Італія

Усі збори

+

Люксембург

Усі збори

+

Нідерланди

Усі збори

+

Німеччина

Усі збори

+ (5 % виборчий поріг)

Португалія

Усі збори

+

Португалія

Президент

+ 2 тури

Франція

Парламент

+ 2 тури

Франція

Президент

+ 2 тури

Франція

Регіони і Євро­парламент

+ 1 тур

Пропорційне представництво — найпоширеніший спосіб голосування для різних країн ЄС. Лише в трьох країнах (якщо зробити виняток для муніципальних виборів у Греції) вибори відбуваються не за системою пропорційного представництва: у Франції та Великій Британії; ірландський спосіб голосування нагадує пропорційне представництво, Італія ж готується до того, щоб відмовитися від нього.

Зауважимо, що у Великій Британії спосіб голосування ніколи не змінювався, попри численні пропозиції, а у Франції зміни способу голосування впродовж останнього століття відбуваються часто й розглядають це як нормальне явище; в інших країнах здійснено лише незначні модифікації стосовно розподілу залишків у процесі підрахунків за пропорційного представництва.

Пропорційне представництво і є найпоширенішим способом голосування, а його умови значно відрізняються: в окремих країнах (наприклад у Бельгії) передбачено панашаж та голосування з правом зміни порядку кандидатур у списках. Такий порядок ще донедавна використовували в Італії. В інших країнах застосовують об’єднані списки.

Способи розподілу залишків дуже індивідуальні й можуть слугувати об’єднанню голосів навколо найсильніших партій. Виборчий бар’єр зазвичай  використовують для запобігання надмірному розпорошенню голосів. Саме п’ятивідсотковий виборчий поріг найбільше сприяв (у механізмі способу балотування) спрощенню німецької системи партій, адже він так само ефективно функціонує на федеральному рівні, як і на рівні земель під час проведення місцевих виборів.

Порівняння способів голосування і систем партій допомагає розумінню відносного характеру впливу цих механізмів; якими, безперечно, не можна нехтувати, а також є низка інших чинників, котрі сприяють спрощенню чи ускладненню систем партій.

 

Так, застосування системи повного пропорційного представництва на національному рівні не завадило Португалії досягти становища стабільної парламентської демократії; двічі — 1986 та 1991 рр. — виборці віддали абсолютну більшість голосів одній політичній партії.