Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ РОЗПОДІЛУ ГОЛОСІВ ВИБОРЦІВ

Перший рівень розподілу голосів виборців пов’язаний із підрахунком виборчої квоти — кількості місць, що належить політичній партії в процесі визначення результатів виборів за пропорційною виборчою системою.

У світі практикують різні методи визначення виборчої квоти. Окремі пов’язані зі складними математичними обчисленнями, інші надто громіздкі; вони не завжди дають змогу відразу ж розподілити всі мандати, не забезпечують справедливості у формуванні представницьких органів. Найпростіший спосіб визначення виборчої квоти запропонував англієць Т. Гейр (квота Гейра) 1855 р.

Перше наближення практично ніколи не дає змоги повністю розподілити всі депутатські мандати, оскільки завжди (чи майже завжди) залишаються дробові залишки. Тому виборчу квоту визначають у другому наближенні, зважаючи на дробові залишки, не розділені у першому наближенні. Причому застосовують або метод найбільшого залишку, або метод найбільшої середньої величини (найбільшого середнього).

Коли дробові залишки у двох чи більше виборчих списках партій однакові, першим додатковий депутатський мандат отримує виборчий список партії, за кандидатів у депутати від якої віддано більшу кількість голосів виборців.

Р. Таагепера та М. С. Шугарт дійшли висновку, що за допомогою оперування різними варіантами квот можна програмувати певні електоральні результати, наприклад, обмежити представництво найбільшої партії внаслідок застосування високої виборчої квоти.

Найменшу кількість голосів, потрібну для обрання одного депутата, називають виборчим метром (простим коефіцієнтом, квотою Гейра). Його застосовують під час визначення кількості парламентських місць, одержаних політичною партією на виборах, організованих за пропорційною виборчою системою (виборча квота). Використовують різні методи визначення виборчого метра, причому окремі з них пов’язані зі складними математичними підрахунками.

Закон України “Про вибори народних депутатів України” (cт. 96) передбачає, що виборчий метр обчислюють за методом Гейра (квота Гейра). Стосовно виборів народних депутатів України ця формула така:

де Х — сумарна кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, прізвища котрих занесені до виборчих списків партій, що подолали п’ятивідсотковий виборчий бар’єр.

Виконавши математичні дії, отримуємо кількість голосів або відсоток, який потрібно набрати, аби одержати одне депутатське місце (виборчий метр).

Однак недолік цієї квоти полягає в тому, що практично неможливо визначити конкретну кількість місць, адже пропорція одержаних місць поряд sз цілими числами охоплює й частки, яким відповідають нерозділені депутатські місця.

Метод квот. У випадку застосування цього методу визначають квоти для розподілу голосів виборців. Партія, отримуючи кількість голосів, що дорівнює виборчій квоті, одержує мандат. Партіям належить стільки мандатів, скільки разів квота поміщається у цій кількості голосів. Cаму квоту визначають як результат поділу, причому чисельник є завжди тим самим — це кількість голосів, відданих за партію. Натомість дільник може змінюватися: коли він дорівнює кількості парламентських мандатів, то йдеться про звичайний метод квот (проста квота). Якщо ж дільник формується з кількості отриманих мандатів плюс один, то маємо справу з методом Хагенбаха-Бішофа, запропонованим швейцарським професором фізики Е. Хагенбахом-Бішофом (1833—1910) і названим на його честь. Ця квота загалом ідентична квоті Г. Друпа, яку частіше використовують в англомовному середовищі.

Спосіб обрахунку квоти можна й далі змінювати, одержуючи формули:

;

;

 

Модифікований метод           =

виборчої квоти (квота Імперіалі)

Загалом різні дільники зумовлюють такі наслідки: що вищий дільник, то менша квота. Оскільки у випадку методу квот зазвичай неможливий одночасний поділ одержаних мандатів, то величина дільника уможливлює застосування підрахунку мандатів, котрі залишилися і мають бути розділені у другому турі розподілу мандатів.

Наприклад, у виборчому окрузі до поділу є 5 мандатів. Віддано 1 тис. голосів. На партії припало: А — 350, В — 90, С — 180, D — 220, E — 160 голосів.

Табл. 5.8. Підрахунок мандатів

 

Квота

Партії

A

D

C

E

B

Мандати, що залишилися

Голоси

350

220

180

160

90

1000/5

200

1

1

3

1000/(5+1)

166

2

1

1

1

1000/(5+2)

142

2

1

1

1

0