Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

ДРУГИЙ РІВЕНЬ РОЗПОДІЛУ ГОЛОСІВ ВИБОРЦІВ

Другий рівень розподілу голосів виборців. Якщо мандати розділено на підставі правил пропорційності на першому рівні, то обов’язковий другий рівень розподілу, оскільки перший практично ніколи не дає змоги повністю розподілити всі депутатські мандати: завжди (чи майже завжди) після розділення зостаються дробові залишки. Тому виборча квота визначається на другому рівні розподілу з урахуванням дробових залишків, не розділених у першому розподілі.

Метод чисел (залишків, дільників) належить до способів підрахунку результатів виборів, який використовують після застосування методу квот. Підраховують у два етапи. Спочатку місця розподіляють між партіями пропорційно до вичерпаних ними виборчих квот (квоти можуть бути різними залежно від того, котру з трьох систем використовують). Відтак місця, що залишаються, розподіляють між партіями на підставі залишку голосів, який перевищив квоту і не був урахований на першому рівні розподілу. Перерозподіл мандатів постає внаслідок найбільших чисел або найбільших дільників.

Наприклад, у чотиримандатному окрузі у виборах брали участь чотири політичні партії — А, В, С і D. У голосуванні взяли участь 50 тис. виборців, відповідно партія А отримала — 17,5 тис. голосів, В — 15 тис., С — 10 тис. і D — 7,5 тис. Проста квота в цьому випадку становитиме — 12,5 тис. голосів. Застосовуючи її партії А і В отримають по одному депутатському мандату, а володарів двох інших мандатів ми зможемо визначити, застосувавши метод найбільшого залишку. Мандати одержать партії, залишок голосів котрих буде найбільшим. Відповідно — це партії С і D (табл. 5.9). Отже, під час застосування такого методу кожна з партій отримає по одному депутатському мандату. Цей метод сприяє представництву малих партій.

Табл. 5.9. Розподіл мандатів

Партія

Голоси

Мандати

Залишок

Мандати

Результат

А

17 500

1

5000

1

В

15 000

1

2500

1

С

10 000

10000

1

1

D

7 500

7500

1

1

Найпоширенішими серед зазначених методів чисел (залишків, дільників) є:

Формула Д’Ондта. Бельгійський професор Гентського університету В. Д’Ондт (1841–1901) у 1882 р. опрацював формулу, яка стала популярним у Європі методом трансформації голосів виборців у мандати. Вперше її використали для підрахунку результатів виборів у Данії 1855 р., полягає вона в тому, що поділ кількості голосів, отриманих основними політичними партіями у виборчому окрузі, здійснюється обрахунком цілими (1, 2, 3, 4 і под.). Мандати одержують партії, з найвищими результатами у цій математичній операції. (табл. 5.10).

Партія А отримає загалом 3 мандати, а партія В — 2. В ефективності цього методу можна переконатися, випробувавши кілька різних варіантів дільників. Метод вважають поміркованим пропорціоналізмом (найчастіше застосовують його одночасно з невеликими виборчими округами та виборчим бар’єром).

Цю формулу ще називають методом Джефферсона, оскільки Т. Джефферсон запропонував аналогічний спосіб розподілу місць між штатами у конгресі США.

Табл. 5.10. Розподіл мандатів за формулою Д’Ондта у п’ятимандатному виборчому окрузі

Результат

Партія А

Партія В

Партія С

Отриманий

30 000

20 000

9 000

Після поділу на 2

15 000

10 000

4 500

Після поділу на 3

10 000

6 666

3 000

Формулу Сен-Лагю запропонував французький професор математики А. Сен-Лагю. Застосовують у цьому випадку ділення на непарні цифри (1, 3, 5, 7 і под.). Формулу насправді ж запропонував Д. Вебстер для розподілу місць у конгресі США між штатами (табл. 5.11).

Табл. 5.11. Розподіл мандатів за класичною формулою Сен-Лагю у п’ятимандатному виборчому окрузі

Результати

Партія А

Партія В

Партія С

Отримані

30 000

20 000

9 000

Після поділу на 3

10 000

6 666

3 000

Після поділу на 5

60 00

4 000

1 800

Мандати отримають: партія А — 2, партія В — 2, партія С — 1.

Модифікована формула Сен-Лагю як дільник для розподілу голосів виборців використовує: 1.4, 3, 5, 7, 9. Вважають, що в класичній версії така формула сприятливіша для малих партій, а модифікована формула — для середніх.

Ці формули суттєво впливають на порядок переведення голосів у мандати. У звичайних випадках різниця мінімальна; у виборчому окрузі певній партії замість іншої партії може перейти щонайбільше один мандат, причому цим користається зазвичай найбільша партія. Порівнюючи, результати використання дільників Д’Ондта з модифікованою формулою Сен-Лагю, зауважимо, що у випадку застосування формули Д’Ондта правдоподібно більша партія отримає на один мандат більше за рахунок меншої партії. На один мандат більше може отримати й друга за величиною партія; втратити мандат може і найменша партія, і друга стосовно більшості.

Наголошуємо на цій особливості, оскільки під час дискусії щодо виборчих систем в окремих країнах (наприклад, Іспанії) відповідальність за порушення політично репрезентації покладається на формулу Д’Ондта.

Однак переваги формули — в її простоті й у тому, що, на відміну від методу квот, — усі мандати можна розподілити одночасно. Її використовували у процесі підрахунку голосів в Анголі, Аргентині, Австрії, Болгарії, Венесуелі, Гватемалі, Гвінеї Бісау, Голландії, Данії, Домініканській Республіці, Еквадорі, Ізраїлі, Іспанії, Молдові, Мозамбіку, Перу, Польщі (на виборах 1993, 1997), Португалії, Туреччині, Україні, Уругваї, Фінляндії, Чехії, Югославії, Японії. Формулу Сен-Лагю застосовували у Литві та Новій Зеландії. У Норвегії, Польщі (вибори 2001) та Швеції використовують модифікований варіант формули Сен-Лагю, а у ФРН 1985 р. і Пуерто-Рико з 1952 р. — метод Немеєра.

Розподіляють мандати, котрі залишилися, також за методами: найменших залишків; поділу залишків (формування найбільших дільників) за допомогою ділення на 1, 2, 3 і под.; найбільших середніх (ділення голосів, які залишились, на збільшену на 1 кількість уже отриманих мандатів).

Загалом метод найбільших залишків і метод найбільшого середнього сприятливі для малих партій, натомість метод найменших залишків — для великих.

Квота Гейра і найвищий залишок є найпоширенішим методом розподілу голосів. Використовують його у Бельгії, Гайані, Гвінеї, Гондурасі, Індонезії, Ісландії, Південній Кореї, Коста-Риці, Ліберії, Литві, Мексиці, Нігерії, Росії, Румунії, Сальвадорі, Сенегалі, Сьєрра-Леоне, Туреччині.

 

Цей метод використовує Бенін, Бразилія, Буркіна-Фасо; квоту Хагенбаха-Бішофа — ПАР, Ірландія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Словаччина, Швейцарія; квоту Гейра та інші — Австрія, Бельгія, Естонія, Словенія.