Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ЗНАЧЕННЯ ВИБОРЧОГО БАР'ЄРУ

Значення виборчого бар’єра. Уперше виборчий бар’єр запровадили у Німеччині 1963 р. для того, щоб обмежити доступ у парламент екстремістським силам. Він становив 5 %. Однак і в Німеччині, й у Новій Зеландії партії можуть скористатися “запасними” можливостями й усе-таки одержати місця в парламенті за списками.

Щоб обійти вимоги прохідного бар’єра, у Новій Зеландії партія повинна отримати хоча б один мандат в округах, а в Німеччині — три мандати. У Росії таких запасних можливостей не передбачено, і тому майже половина реально відданих голосів за партійними списками залишаються фактично невикористаними.

У різних державах застосовують неоднакові виборчі бар’єри: в Австрії, Норвегії — 4 % на загальнонаціональному рівні, або один депутатський мандат у будь-якому виборчому окрузі; Швеції — теж 4 % на загальнонаціональному рівні, або 12 % у межах одного виборчого округу; Данії — 2 %, або один мандат, Греції, Іспанії — 3 %; у Нідерландах він становить усього 0,67 %, а в Ліхтенштейні — 8 %, Туреччині й на Сейшельських Островах — 10 %.

У Голландії національний бар’єр ґрунтується на кількості місць у нижній палаті парламенту, котрих є 150. Тобто партія, яка набирає менше 1/150 (0,67 %) усіх голосів, не одержує представництва у законодавчому органі. Ізраїль є країною з найнижчим офіційним бар’єром представництва — він визначений законодавством країни в 1 % голосів.

У ПАР у 1994 р. не було законодавчо встановленого виборчого бар’єра, й Африканська християнсько-демократична партія виборола 2 місця з 400, отримавши лише 0, 45 % голосів на загальнонаціональних виборах.

Виборчі бар’єри застосовують для кращої консолідації парламенту, щоб обмежити у ньому значну кількість дрібних політичних партій, представлених одним або кількома депутатами. Бар’єр у 4—5 % змушує невеликі партії шукати об’єднання з вагомішими організаціями чи блокуватись одна з одною, сприяючи зменшенню кількості потенційних фракцій у парламенті й формуванню працездатнішого уряду. Однак застосування високого виборчого бар’єра може суттєво спотворити результати виборів. Той, хто віддає перевагу партії, яка не має жодних шансів потрапити до парламенту, може змінити рішення й вибрати іншу партію, з більшими шансами на перемогу. Для дрібних партій така поведінка виборців часто має відчутні негативні наслідки — аж до зникнення з політичної сцени окремих партій. Більші партії, навпаки, одержують додаткову підтримку. Все це може спричинити “замороження” структури партій і знизити інтерес населення до політики. Наприклад у Греції з 1971 до 1985 рр. застосовували 17-відсотковий виборчий бар’єр. На виборах 1985 р. найбільша партія Греції — ПАСОК — отримала 50,7 % місць у парламенті, здобувши на виборах 45,8 % голосів виборців; за менші партії виборці віддали 13,4 % голосів, які перевели у 4,3 % депутатських мандатів.

У Греції декілька разів приймали поправки, спрямовані на зниження виборчого бар’єра, а з 1990 р. його визначили на рівні лише 1 %, проте критика досвіду застосування низького виборчого бар’єра стимулювала підвищення його рівня до 3 %.

Виборчий бар’єр не застосовують країни, які використовують систему єдиного перехідного голосу (Ірландія, Мальта) у Люксембурзі і Швейцарії застосовують панашаж. У Португалії виборчий бар’єр також відсутній.

У ст. 98 Закону “Про вибори народних депутатів України” право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, прізвища котрих введено до виборчих списків партій, що отримали п’ять і більше відсотків голосів виборців, щодо сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, прізвища яких занесено до виборчих списків партій.

Політичні наслідки застосування виборчих бар’єрів відрізняються залежно від формальної структури та конкретних умов міжпартійної боротьби. У ФРН виборчий бар’єр сприяючи приверненню уваги виборців до великих партій, зменшував шанси для репрезентації малих і новостворених партій на подолання виборчого бар’єра. Це спричинило зміцнення існуючої партійної системи. Це стосується також виборчих бар’єрів у Польщі й Словаччині.

В Іспанії фактичне обмеження пропорційної репрезентації через поділ на виборчі округи має ширше значення, ніж виборчий бар’єр, результати котрого простежуються лише у великих виборчих округах. У Голландії та Ізраїлі виборчі бар’єри дуже низькі.

 

Португальська конституція, наприклад, забороняє застосування виборчого бар’єра, однак у цій країні відбулася концентрація партійної системи.