Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА БІЛЬШОСТІ

Мажоритарна виборча система більшості. Назва системи походить від французького слова majorité і означає більшість. Це засвідчує, що за такої системи депутатський мандат отримує кандидат у депутати, який здобув більшість (відносну чи абсолютну) голосів від інших кандидатів, переважно в одномандатному виборчому округу. За цієї системи переможець “отримує все”. Інколи таку систему називають “cистемою першого, хто прийшов до фінішу”. Вона — найдавніша і впродовж тривалого часу була єдиною виборчою системою. Елементарні форми мажоритарного представництва з’явились ще до появи демократії та політичних партій у сучасному розумінні. Члена парламенту розглядали представником своєї місцевості, маєтку або громади. У країнах, котрі застосовують мажоритарну систему, концепція представництва місцевості досі залишається провідною.

Мажоритарна виборча система має особливості: голосування може відбуватись в одномандатних округах, у межах яких обирають по одному представникові, чи багатомандатних, де обирається по кілька представників; округи визначають так, щоби на кожен припадала приблизно однакова кількість виборців; межі виборчих округів найчастіше збігаються з межами адміністративно-територіальних округів; голосування відбувається за конкретних осіб — одного чи кількох кандидатів відповідно в одномандатних або багатомандатних округах, внаслідок чого виникають і зміцнюються безпосередні зв’язки між кандидатами і виборцями; виборці можуть голосувати за незалежних кандидатів та за інших; визначення результатів голосування може відбуватися кількома способами.

Якщо мажоритарну систему використовують у багатомандатних округах, то її називають системою представницького голосування. За такої системи кожен виборець має стільки голосів, скільки місць повинно бути заповнено, і кандидати з більшою кількістю зібраних голосів отримують місця незалежно від фактично набраного відсотка голосів.

До різновидів мажоритарних систем зараховують також систему альтернативного голосування (Австралія) або систему голосування у два тури (Франція, Малі), котрі повинні забезпечити ситуацію, згідно з якою кандидат-переможець повинен одержати абсолютну більшість голосів (понад 50 %).

Кожна з цих систем дає виборцеві, кандидат якого не вийшов у другий тур голосування, можливість проголосувати за іншого кандидата в порядку віддання другорядної переваги. Унаслідок цього переможе той, хто отримує більшість голосів у другому турі.

Сьогодні мажоритарну виборчу систему застосовують більшість (114, або 54 % загальної кількості) незалежних держав і напівавтономних територій у світі, де відбуваються прямі вибори парламенту. Загалом за мажоритарною системою обирають парламенти, що представляють інтереси 2,44 млрд людей (59 % загальної кількості). Окремі країни розвинутої демократії вдало користуються цією системою, зокрема Велика Британія, Нова Зеландія, Франція, США, Канада, Австралія, Іспанія, Португалія, Японія. У багатьох посткомуністичних країнах (Білорусь, Узбекистан і Туркменістан) теж застосовують мажоритарну виборчу систему. Чехія й Словенія на певному етапі також вводили цю систему, але невдовзі від неї відмовились.

Мажоритарна система є однотуровою та двотуровою, абсолютної, кваліфікованої та відносної більшості. Її різновид — система “подвійного одночасного голосу”. Іноді такі різновиди використовують одночасно. Наприклад, у Франції під час виборів депутатів парламенту в першому турі голосування застосовують систему абсолютної більшості, а в другому — відносної.

Такі системи об’єктивно відповідають інтересам великих партій, які мають реальну змогу забезпечити своїм кандидатам необхідну більшість голосів і провести їх у парламент. Мажоритарна система сприяє виникненню та зміцненню тенденції до формування у країнах, де вона застосовується, двопартійної системи.

В Австрії, Ірландії, Португалії, Росії, Україні, Фінляндії, Франції таку систему використовують у процесі президентських виборів.