Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
П'ятниця, 18 серп. 2017

КУРІАЛЬНА ВИБОРЧА СИСТЕМА

Куріальна виборча система (реальне представництво) — це спосіб виборів представницьких органів влади не за виборчими округами чи від усієї кількості виборців, а за виборчими куріями, які мають нерівні виборчі права. За куріальним принципом відбувалися вибори до австрійського парламенту (до 1907), Державної думи в царській Росії, Галицького сейму в Австро-Угорській імперії.

Так, за австрійським законом 1873 р. виборців розподіляли на чотири курії: землевласників; торговельних і промислових палат; міст; сільських громад. Наприкінці XIX ст. було передбачено п’яту курію — загального виборчого права. Кожна курія самостійно обирала до імперського рейхстагу визначену кількість представників. Поряд із загальними цензами для активного виборчого права визначали також спеціальні виборчі цензи для кожної групи виборців окремо.

Для участі у виборах від курії: землевласників — треба було володіти нерухомим майном; міст і сільських громад — сплачувати визначений прямий податок; торговельних і промислових палат — бути членами цих палат; загального виборчого права — відповідати вимозі шестимісячного цензу осілості у виборчому окрузі. Виборців, котрі мали право брати участь у виборах від однієї з перших чотирьох курій, не позбавляли права робити це від курії загального виборчого права. Кожна курія самостійно обирала до імператорського рейхстагу визначену кількість представників.

Куріальну виборчу систему визначав царський Маніфест 17 жовтня 1905 р. для виборів у першу Державну думу. Депутатів обирали на з’їздах від землевласників, селян, міського населення та робітників. Причому землевласники мали таку саму кількість виборців, як і селяни, мешканці міст і робітники.

Від міського населення депутатів обирали у 20 містах. Однак кількість міських виборців становила значно менше половини кількості усіх виборців губернського з’їзду. В найгіршому становищі опинилися робітники. Для них вибори організовували так: робітники на заводах та фабриках не молодші 25 років до 1 тис. осіб обирали одного уповноваженого, а де понад 1тис. осіб — на кожну тисячу по одному.

Але куріальне представництво не поширилось у європейських країнах, хоча окремі його елементи простежуються в процедурах формування верхніх палат парламентів і в наші дні. Наприклад, за такою системою формується верхня палата парламенту Словенії (Національна рада). Тут 22 сенаторів обирають місцеві ради; 4 призначають представники роботодавців; 4 — представники працівників; 4 — представники агропромислового комплексу, а 6 — представники неекономічної сфери.

Вибори представників функціональних інтересів відбуваються на зібраннях представників, обраних серед зацікавлених груп.