Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

Левіафан

   Левіафан

         Ще у ХVII ст. відомий англійський філософ Томас Гобс задумався над тим, що собою представляє людинаі яке її місце у державі.

         Причину виникнення  та існування політичної держави він пов’язував із природою людини як Істоти Розумної, але водночас і егоїстичної, наділеної сильними ”природними пристрастями”, які штовхають її до “війни всіх проти всіх”.

         За Гобсом такий стан характеризується хаосом та тотальним протистоянням, епідемією деморалізму. Тоді державний устрій провалюється” в безодню низьких людських інстинктів та егоїстичних домагань.

         Щоб уникнути цілковитого знищення люди укладають між собою суспільний договір у результаті якого й виникає держава. Держава,- пише мислитель,- є ”сукупною особою”, за дії якої зробила себе відповідальною шляхом обопільного договору величезна кількість людей з тим, щоб ця “особа могла використовувати силу і засоби цих людей для їх миру і захисту…

         Тобто у Гобса держава – результат угоди між людьми, спосіб порятунку від цілковитого взаємного знищення. Заради виживання люди жертвують політичній владі свою свободу в обмін на особисту безпеку та гарантію життя.

         Рівень громадянських та політичних свобод у суспільстві влада визначає самостійно виходячи зі взятих на себе зобов’язань забезпечення безпеки та захисту життя громадян. Верховна влада, пише Т. Гобс, така об’ємна, настільки це можна собі уявити”. Вона абсолютна!

         Положення Гобсової теорії суспільного договору, здаються, як не парадоксально, вельми актуальними сьогодні при аналізі характеру взаємин поміж українською владою та громадянами.

         Порівняння нинішньої держави із морською потворою – Левіафаном, яка у гобсовому розумінні є символом необмеженої сили і влади щодо підданих  - видається не таким аж архаїчним. Численні свідчення міжнародних правозахисних організацій щодо рівня прав і свобод в Україні – яскраве тому підтвердження.

         Так за даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International Україну віднесли до країн, де ситуація з дотриманням прав людини суттєво погіршилася. Зроблений нею моніторинг засвідчив збільшення кількості катувань та нелюдського поводження у силових структурах, обмеження свободи слова та зібрань і масові прояви ксенофобії.

         За даними щорічного звіту цієї організації обмеження свободи слова відбувалося впродовж минулого року у 89 державах, катування спостерігалися у 98, несправедливий суд у 54 країнах. І у всіх цих випадках є Україна!

         Випадки катування у тюрмах, міліції та СІЗО дедалі частішають, кількість смертей у цих закладах за рік подвоїлася, заявляють українські правозахисники. Статистика Харківського інституту соціологічних досліджень свідчить про посилення тенденцій до застосування тортур. Упродовж року кількість випадків катування у міліції та всіх місцях обмеження волі зросла від 600 тисяч до 780 тисяч на рік. Кількість смертей у цих закладах за рік зросла із 23 випадків до 51.

         Однак якщо таку концентрацію влади в руках суверена Т. Гобс виправдовує необхідністю подолання екстремального стану суспільства то  діяльність нинішньої влади не лише не сприяє пом’якшенню соціальних суперечностей, але фактично є основним джерелом палаючої війни всіх проти всіх. З цієї точки зору вона є не лише аморальною, але й суспільно небезпечною.

         Сконцентрувавши у своїх руках значні ресурси влада не зробила життя людей безпечнішим, понад це обкрадений та зубожілий маленький українецьсьогодні залишився сам на сам не лише із організованою злочинністю, але й із владою, яка в умовах безкарності перетворилася в реальну загрозу життю звичайних громадян.  

         Киянин Сергій Карпеленко після перебування у міліції став інвалідом. Його жорстоко побили, коли допитували за підозрою у крадіжці мобільного телефону. Мого сина били до розриву селезінки і гематом по всьому тілі, щоб він зізнався у тому, чого не робив, – розповідає мати потерпілого.

         20 річний студент І. Індило після перебування у Шевченківському райвідділі міліції м. Києва помер… нібито від невдалого падіння. Розслідування справи розпочалося лише після того як справа набрала суспільного резонансу!

         Не було б суспільного розголосу й загальноукраїнських акцій протесту, звіряче вбивство О. Мазур в Миколаєві, очевидно так і залишилося б прикрим епізодом у сухій міліцейській статистиці.


         І такі факти в Україні є масовими. Про системний характер застосування насильства щодо громадян говорять й самі представники правоохоронних органів.

         Морське чудовисько втратило цілком розум і замість того аби захищати - пожирає своїх підданих!

         Жертвами потвори дедалі частіше стають не лише звичайні громадяни, але й політики, бізнесмени, громадські діячі, представники науки та культури - ті, хто за мірками цивілізованих правил гри користуються відповідним імунітетом.

         Стурбованість світової спільноти станом громадянських прав і свобод в Україні також схоже мало турбує Левіафана, зачарованого своєю безкарністю!

         І тут вступає в силу т. зв. закон еквівалентності, який Т. Гобс формулює наступним чином: Всі природні закони можна резюмувати в одному простому правилі, яке доступне для розуміння навіть дуже посередній людині: не роби іншим того, чого не хочеш, щоб зробили тобі”.

         Природні закони, наголошує Т. Гобс обов’язкові не лише для індивідів, але й для держави. Тому суверен, має право на все, але з тим обмеженням, що як підлеглий Бога він зобов’язаний  дотримуватися природніх законів”.

         Прикро, але чомусь не чути й голосу Церкви на захист порушених прав, даних людині Богом! Про політиків та партійних вождів й говорити не доводиться – вони зайняті формуванням списків героїв” боротьби з авторитарною диктатурою!

        

         Влада, яка грубо порушує закони суспільного співжиття не може дивуватися адекватним діям зі сторони громадян, природні права яких порушено. Розум та інстинкт самозбереження штовхає людей до самоорганізації заради відновлення загальних правил, винайдених розумом”.

         Ю. Шведа – політолог.