Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 27 лип. 2017

Ольстерський сценарій пацифікації Галичини

У суботу вранці "швидка" забрала вже третю учасницю голодування на знак протесту проти "мовного" закону біля Українського дому. 21-річну Ольгу Довганюк з Івано-Франківська госпіталізовано у зв’язку з значним погіршенням її стану здоров’я. Довганюк голодує з 7 липня на знак протесту проти прийняття "мовного" законопроекту. Раніше швидка забрала з-під Українського дому ще трьох людей, а саме: голодувальниць Аню Ющенко і Катерину Аврамчук та коменданта табору Анатолія Пікуля. Продовжують голодувати 10 чоловік, у суботу до них приєдналася ще одна людина.

Українська влада намагається ліквідувати цю проблему шляхом застосування сили проти протестуючих та ігнорування їхніх вимог. Усе це дуже нагадує події 80-х років, які відбувалися в сумнозвісній тюрмі Лонг Кеш із ув’язненими борцями за права католицького населення Північної Ірландії.

Хроніку цих подій та їх наслідки не зайвим буде нагадати сьогодні усім тим, хто останнім часом все частіше намагається представити себе поборником т.зв. політики сильної руки”.

4 січня 1981 р. – в’язні спеціального відділення (блок Ейч) концентраційного табору Лонг Кеш у якому утримувалися представники католицької спільноти Північної Ірландії (близько 400 осіб) виступили з заявою проти політики офіційного Лондону щодо Північної Ірландії й оголосили про свою готовність розпочати голодування якщо їхні вимоги (у т.ч. надання т.зв особливого статусу) не будуть виконані. .

На цьому тлі й так непроста ситуація в Північній Ірландії різко загострюється. Протестантські ультрас вбивають п’ять організаторів кампанії в пдтримку в’язнів блоку “Ейч”, важко поранили колишнього депутата ірландського парламенту Б. Макаліскі. Екстремісти з підпільної Ірландської республіканської армії (ІРА) відповідають серією терористичних актів. Обстановка ускладнюється важкою соціально-економічною ситуацією в Північній Ірландії. Так якщо у масштабах Сполученого Королівства рівень безробіття становив 10 %, то в Північній Ірландії він сягав 17 %. А в католицьких районах Белфаста цей показник становив до 50 %.

Щоб збити протестні настрої населення уряд вдався до застосування грубої сили – у католицьких районах були проведені тотальні перевірки та обшуки, облави та арешти.

1 березняв 5 річницю відміни особливого статусу” (cтатусу політичних) Боббі Сендз розпочав голодування. “Лише могутній голос ірландського народу та громадська думка можуть привести у належні почуття Британський уряд,- писав він у своєму зверненні.- і лише голодування, де на доказ сили та переконливості наших політичних переконань ми жертвуємо своїм життям – може стати поштовхом до формування відповідної громадської думки. На що міністр у справах Північної Ірландії Х. Еткінс цинічно заявив: “Якщо Сендс має намір вмерти – це його особиста справа.”

7 березня – під час свого одноденного візиту до Ольстеру прем’єр-міністр Великобританії М. Тетчер заявила “Ольстер є і залишиться частиною Сполученого Королівства. Пряме правління Лондона Північною Ірландією залишалося, а також продовжувало діяти т. зв. надзвичайне законодавство, яке надавало силам безпеки необмежених повноважень.

17 березня – на знак протесту проти репресій влади в Ольстері до голодування приєднався Френсіс Хагес.

12 квітняна додаткових виборах в англійський парламент на місце померлого депутата претендують два кандидати. Перший т. зв. фермер-джентльмен– впливовий землевласник Гаррі Уест, який був висунутий та підтриманий протестантськими ультра. Іншим кандидатом стає ув’язнений на 14 років Роберт Сендс, який і отримує перемогу.

22 квітня -  на демонстрацію в підтримку вимог ув’язнених у місті Деррі вийшло декілька сот молодих людей. Проти них була кинута регулярна армія. Два бронетранспортери на повній швидкості врізалося в юрбу мітингувальників. Двоє чоловік загинуло.

29 квітня – багатотисячний мітинг відбувається в Белфасті. Колону демонстрантів очолила Марчела Сендс – сестра Боббі Сендса, а також дружини та матері інших ірландських ув’язнених. Відомий громадський діяч Бернадетта Макаліскі закликала ірландців розпочати загальний страйк в підтримку Р. Сендса та інших ув’язнених.

На підтримку О. Сендса виступив й колишній міністр юстиції США Р. Кларк, який надаремно намагався відвідати  його в тюрмі. Р. Сендс має право на нормальний суд, на послуги адвоката, представництво присяжних. Йому ж надали єдине право – право страждати від тортур та знущань”,- заявив він.

5 травня – мати та сестра, які відвідали Р. Сендса в тюремному госпіталі знайшли його повністю сліпим, паралізованим, нездатним розмовляти, сам він перебував у коматозному стані. Щоденна його дієта складалася з води та соляних таблеток. Його голодування тривало понад 60 днів.

6 травня - 27 річний Роберт  Сендс помер не приходячи до свідомості. Різко погіршився й стан здоров’я інших учасників голодування. Про свій намір приєднатися до акції голодування заявили ще близько 70 ув’язнених тюрми Лонг Кеш.

Довідавшись про смерть Р. Сендса на вулиці Ольстера вийшли тисячі обурених людей. Запалали офіційні установи, банки, магазини, легкові автомобілі. На вулицях почали виникати барикади, розпочалися вуличні бої. 

Прем’єр-міністр М. Тетчер демонстративно відмовилась зустрічатися з депутатами ірландського парламенту. Вона неоднозначно заявила, що про компроміс щодо ув’язнених не може бути й мови. Натомість поліція та армія були приведені у повну бойову готовність.

Акції солідарності з протестуючими відбулися у всьому світі. Сенат штату Мічіган прийняв рішення про те, щоб видворити з Детройту консула Сполученого Королівства, заяву осуду позиції офіційної влади Сполученого Королівства прийняла Всесвітня Рада Миру, Рада Антифашистів, у всіх куточках світу відбулися пікетування посольств Великобританії та демонстрації солідарності з ув’язненими. Загострилися стосунки Великобританії з Ірландською Республікою.  

14 травня – в медичному ізоляторі тюрми Лонг-Кеш загинув 25-річний Френсіс Х’юз, що привело до чергового загострення протистояння між католиками Північної Ірландії та офіційним Лондоном.  У багатьох районах відбуваються справжні вуличні бої. Під час однієї з яких від пластикової кулі поліції загинула 14-річна Джулі Лівінгстон.

22 травня – на 61-й день голодування гине 24-річний Раймонд Маккрішу, який голодував понад 61 день. Згодом така ж доля спіткала його побратима та однолітка Патріка О’Хару. До акції голодування приєднуються нові учасники.

Під час розгону маніфестантів у Белфасті поліція  відкрила вогонь. Було поранено двоє юнаків. Жертвою перестрілки став 12 річний Пол Корр.

Група експертів Асоціації за справедливе судочинство провівши розслідування інцидентів під час сутичок заявила агентству Асошіейтед Прес: “Нами отримані докази того, що в результаті використання пластикових куль проти цивільного населення загинуло 9 чоловік і було поранено 66 чоловік”. З вимогою розслідування випадків застосування поліцією пластикових куль виступила Соціал-демократична лейбористська партія Північної Ірландії. Впливова англійська газета Санді телеграф при цьому заявила, що зусилля британського уряду в Ольстері заслуговують Нобелівської премії миру”.

30 травня – Белфаст відвідує М. Тетчер, яка знову заявляє, що в даному конфлікті офіційний влада не піде на жодні поступки і що мирне населення страждає виключно від діяльності католицьких екстремістів.   

Р. Ірвін лікар-хірург міністерства охорони здоров’я та соціального забезпечення Ангдії, який обстежував ув’язнених в центрі допитів в Каслрі, зафіксував  150 випадків побоїв та знущань поліції над ув’язненими. Це були переломи пальців, рук, проколювання барабанних перетинок, множинні травми від побиття гумовими палицями

8 червня – голодування розпочинає 23 річний Томас Макілві, а ще через кілька днів до нього приєднується 29 річний П. Куїн та 24 річний Л. Маккуїн. Таким чином участь у голодуванні приймають 6 ув’язнених.

9 липня – на 61-й день голодування помирає Джозеф Макдоннел.

13 липня – на 45-й день голодування помирає 27-річний Мартін Херзон. Це вже шоста смерть у тюрмі Лонг Кеш з початку акції протесту.

2 серпня – на 71-й день голодування помирає 25 річний Кевін Лінч. Його замінив 25 річний Л. Маклоскі. У голодуванні приймають участь 8 чоловік.

Активізуються протестантські ультрас. Вони організовують теракти щодо сімей та рідних ув’яненихтюрми Лонг Кеш. У інтерв’ю агентству Асошіейтед Прес їхній лідер Ян Пейслі  заявив, що якщо офіційний Лондон не посилить операції по наведенню порядку в Ольстері то цю місію візьме на себе третя сила – загони протестантських штурмовиків.

30 серпня – депутат англійського парламенту, активіст Національного комітету протесту проти Ейч-блоків О. Керрон  вимагає негайного проведення переговорів із засудженними у зв’язку з різкою ескалацією напруги в Північній Ірландії. Уряд знову заявив, що на жодні вимоги голодуючих не піде.

19 вересня – до Лондона прибула велика група родичів ув’язнених (близько 100 чол). На організованій ними прес-конференції вони заявили, що Великобританія веде у Північній Ірландії неоголошену війну – ось чому усі демократичні та громадянські права тут не діють.

У цей час соціологічне опитування мешканців Англії, Шотландії та Уельсу, проведене інститутом Гелапа показало, що більше половини опитаних виступають проти жорсткої політики консерваторів у Північній Ірландії та за виведення звідти регулярної армії і лише 7 % опитаних висловились за її присутність.

3 жовтня – під тиском родичів голодування в тюрмі Лонг Кеш було припинено.   

Більш ніж 50 чоловік загиблими, більше тисячі поранено, 2 тисяч арештовано, мільйонні матеріальні збитки – такими були результати політики урядування ”залізної леді” у Північній Ірландії.

Програш консерваторів на парламентських виборах був зумовлений у тім числі й їх нездатністю розв’язати силовими методами т. зв. Ольстерську проблему.

Зрештою англійська влада змушена була піти на поступки й укласти цілий ряд угод, які забезпечували достатньо високий рівень автономії Північної Ірландії у складі Сполученого Королівства. 

Так звана політика “прямого врядування” зазнала краху і, очевидно, саме це має бути головним уроком для українських яструбів, які хочуть нав’язати Ольстерський сценарій пацифікації непокірних регіонів України – у першу чергу Галичини.

Юрій Шведа – політолог.