Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 25 черв. 2017

Перелік рецензій та відгуків

1. Романюк А. ”Дуже своєчасна книга” // Політологічні та соціологічні студії. Зб. наук. праць, том ХІ.- Чернівці: ”Букрек”, 2012, с. 569-571.

2. Думанська О. Дуже своєчасна книга // Книгобачення. Критика, 28.08. 2012. [Електронний ресурс].

3. Романюк А. Вибори: посібник для ”чайників” // Львівська газета, 9 серпня 2012.

4. Романюк А. Щоб “виборча машина” не працювала вхолосту. Книгу відомого політолога Юрія Шведи”Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії” варто прочитати і кандидатам у депутати, і менеджерам виборчих кампаній // Високий замок, 15 серпня 2012.

5. Марко Пригода. Мистецтво виборів. До цьогорічних парламентських виборів політолог Юрій Шведа видав посібник не лише для студентів, але й для кандидатів у нардепи // Львівська пошта, 4 вересня 2012.

6. Тетяна Козирєва. Зразок практичної політології // День, 10 жовтня 2012.

7. Романюк А. Вибори як наука. Рецензія на книгу: Шведа Ю. Р. Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії: навч.-метод. посіб. / Ю. Шведа.- К.: Знання, 2012.- 373 с. // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації., 2012, № 3, с. 261.

8. Романюк А. Вибори як наука // Вища школа, 2013, № 2, с. 84.

9. Львівський політолог Юрій Шведа випустив нову книгу. Варіанти, 12.09.2013.

10. Львівські політтехнологи тепер найпросунутіші! Поступ, 12.09. 2013.

11. Львівські політтехнологи тепер найкрутіші! Галінфо, 13.09. 2013.

12. UKRAINE AFTER THE EUROMAIDAN. CHALLENGES AND HOPES / Viktor Stepanenko and Yaroslaw Pylynskyi (eds).- 2014.- PETER LANG.- P.18-19.


Романюк А. ”Дуже своєчасна книга” // Політологічні та соціологічні студії.Зб.наук. праць, том ХІ.- Чернівці: ”Букрек”, 2012, с. 569-571.

Дуже своєчасна книга“

Видавництво ”Знання” випустило навчально-методичний посібник доцента кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидата політичних наук Юрія Шведи ”Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії”.[*]

Даний посібник ще раз підтвердив незмінну наукову зацікавленість автора діяльністю політичних партій. Однак якщо в попередніх своїх роботах Ю. Шведа зупинявся на характеристиці самих політичних партій, закладаючи тим самим основи вітчизняної української політології, то нинішня робота присвячена аналізу однієї з найважливіших функцій політичних партій – електоральній.

У посібнику автор акцентує увагу читачів на таких важливих теоретичних проблемах як значення політичних виборів в системі представницької демократії, місці та ролі в них політичних партій, типах партій за їх ставленням до виборів, ролі партій у виборчому процесі, чинниках, які визначають електоральний успіх партій. Таким чином у науковий обіг вводиться цілий ряд важливих понять та положень, які досить схематично були представлені в попередніх роботах автора.

Проте основна цінність посібника полягає в науковому аналізі самої виборчої кампанії, основними акторами якої й є політичні партії – машини для голосування”. І хоча в політичній теорії маємо чимало праць, які присвячені аналізу процесу організації політичних виборів тим не менше так грунтовно та цілісно у вітчизняній науці вони розглядаються чи не вперше.

Автору посібника вдалося представити їх у зовсім новому ракурсі - з позицій практичної політології. Таким чином даний посібник є поважним внеском  у розробку ще зовсім юної галузі української політичної науки - практичної політології.

Такий комплексний підхід є вельми бажаним для підготовки фахівців з політології, як носіїв не лише певних теоретичних знань, а й відповідних практичних навичків. І знання технології організації та проведення виборчої кампанії у наборі практичних навичків політологів сьогодні є надзвичайно затребуваним.

У посібнику викладені основні теоретичні положення, які стосуються усіх етапів виборчої кампанії – починаючи від вибору округу для балотування, розробки стратегії та тактики виборчої кампанії, формування та роботи виборчого штабу до роботи в останній день виборів. З огляду на це можемо сміливо стверджувати, що даний посібник є по-суті настільною книгою менеджера виборчої кампанії у якій він знайде відповіді на усі питання, які можуть виникнути у ході її організації та проведення.

Автор цілком слушно підводить читача посібника до думки про те, що хорошим політтехнологом може бути лише той, хто глибоко та всесторонньо обізнаний з об’єктомвпливу. Дуже ґрунтовно викладений розділ, який стосується поведінки виборців, їх моделей та детермінант. У посібнику багато місця відведено розкриттю психологічних особливостей взаємодії політиків та виборців, психологічним закономірностям масових та міжособистісних комунікацій, об’єкт-суб’єктних інтеракцій.

Позитивно також, що в посібнику розглядаються закономірності впливу на громадську думку традиційних та сучасних засобів масової комунікації. Досить детально розкриті традиційні та новітні виборчі технології (у т.ч. психотехнології, ПР-технології, спін-технології і т.д.).

Чи не вперше у вітчизняній політичній науці наводяться примірна структура виборчого штабу, його матеріально-технічне забезпечення, зразок концепції виборчої кампанії, стратегічні проекти виборчої кампанії, які завжди були таємницею, відкритою для невеликого кола фахівців (політтехнологів).  Посібник містить глосарій та список рекомендованої літератури.

Підготовлений Ю. Шведою навчально-методичний посібник ”Політичні партії у виборах: теорія та практика виборчої кампанії” без сумніву буде мати позитивний вплив не лише на підготовку фахівців з практичної політології, але й на тих, хто займається організацією виборчих кампаній.

Анатолій Романюк доктор політичних наук, професор кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка.


Думанська О. Дуже своєчасна книга // Книгобачення. Критика, 28.08. 2012. [Електронний ресурс].

Дуже своєчасна книга

Насмілилася саме так назвати відгук на новий навчально-методичний посібник Юрія Шведи, оскільки змістовий зв’язок із лаконічною оцінкою Леніним  роману Горького і нинішніми реаліями збігатиметься лише в пам'яті людей літнього віку. А молодь – і це позитивно! – сприйме назву як авторську  оцінку, оголошену із самого початку бесіди з уявним читачем.

Отже, нас із вами уже ошоломили перші епізоди виборчої кампанії: з'їзди, списки кандидатів, білими нитками шиті вияви «непідкупності», застарілі гасла й позірно оновлена робота іміджмейкерів. Насправді ж усе це вже ми бачили на політичній сцені, яка у нас не піддається новаціям, хоча в нашому соціумі настали беззаперечні зміни, не контрольовані владою: виросло покоління  громадсько активної молоді, підприємці отримали досвід хоча б оборони – не наступу, громади почали виявляти непокору, в агробізнес прийшли активні іноземці і послабили  людям зашморг безробіття, опір беззаконню нехтує мовною ознакою – і російськомовні, і українськомовні єдині в оцінці «покращення».

Українська політика (за Гарольдом Ласселом – хто чого досягає, коли і як) ніяк не виборсається із тенет аматорства, тому в ній так мало оригінальних заходів просування політичних фігур чи оновлення аеропагу владців новими постатями. Всі порухи – сірі кліше уже пройденого, проаналізованого й вивченого на досвіді інших держав демократичного штибу. Наприклад, технологія ставки на «переможця»: виборців змушують повірити у неминучу перемогу одного кандидата, хоча в нього немає особливих переваг над іншими. Людина – на підсвідомості – обирає «переможця», якщо їй постійно набивати вуха цією інформацією; до неї долучиться той, хто ніяк не визначиться, і той, хто зневірився у перемозі «свого».

Або технологія ототожнення: «… кандидат (партія), замість формування власного позитивного образу, привласнює вже сформований у виборців образ позитивного об'єкта, з яким кандидат у депутати (політична партія) ототожнюється. За використання такої технології кандидат ОТОТОЖНЮЄ (О.Д,) себе з відомими особами, притягаючи цим самим виборців. Ототожнення дає змогу кандидатові отримати певну частину базового електорату завдяки образу, з яким він ототожнюється», -- стверджує Юрій Шведа і зазначає, що така технологія не вимагає великих затрат і скорочує обсяг інформації для електорату.

Отже, економія коштів спонукає нинішні партії уводити у свої списки «вже сформований у виборців образ позитивного об'єкта» -- ця технологія найлегша в ужитку! Проте цьому ж таки «образу» доведеться відповідати, якщо політична сила, не дай, Боже, згодом збанкрутує, тому нинішні другі-треті у виборчих партсписках повинні бути свідомі цього – своєї ролі і наслідків гри.

Дещо складніша технологія з «напарником» -- політична гра за чітко прописаним сценарієм, коли на електоральному полі як би поборюють один одного два серйозні претенденти, витісняючи інших на марґінеси. Тут уже треба вмикати мізки, ворушитися, аби вдаваний двобій уводив у оману своєю «справжністю».

Вибори як процес – дія, тривала в часі, мовби спектакль – з розписаними ролями, атрибутикою інтер'єру, режисурою, музичним та художнім оформленням. Їм передують такі етапи, що в посібнику Ю. Шведи складають  розділи: Виборча кампанія та її ресурси; Стратегічне планування та стратегічні проекти виборчої кампанії. Громадськість і вибори; Виборча команда та виборчий штаб; Електорат і його типи. Поведінка та культура виборців; Масова виборча комунікація; Особиста комунікація з виборцями; ЗМІ та вибори; Партії та вибори; Фінансування виборчої кампанії; Формування іміджу політика та партії; Виборчі технології та виборче мистецтво.

Науковець дав ґрунтовне трактування усім складникам виборчої кампанії, не приховуючи елементів маніпулювання свідомістю виборця, питання «брудних грошей», «чорного піару», «війни компроматів» тощо. Він сміливо потверджує, що таке улюблене слово «імідж» --означає  штучну імітацію образу того чи іншого політика, образу, такого запотребованого виборцями: «Імідж – це набір уявлень, котрі формуються в людини про конкретний предмет чи подію внаслідок узагальнення й емоційного сприйняття дійсності. Імідж має підсвідому, нераціональну природу, тобто людині складно визначити, чому вона ставиться до певного об’єкта саме так”.

З цього й користаються іміджмейкери, намагаючись витворити з політика симпатичного «свого хлопця», за якого охоче віддадуть голоси. Я сама була повелася на іміджмейкерські хитрощі, повіривши кандидату в президенти, який (о диво!) чи не першим із політиків такого калібру спілкувався з виборцями онлайн. А потім  -- розчарування, бо він охоче вибув з гри. Виходить, коли йшов межи люди, уже знав, що його роль епізодична.

Хто би міг подумати, що з дитинства знайоме слово «міф» поверне нас не до природної міфології, а до штучної, синтетичної, яка «працює» на виборах з певною маніпулятивною місією.

«Міф допомагає громадянам сприйняти запропоновані контури та домисли як реальну форму дійсності, що має переконати їх у правильності вибору саме цього кандидата… Політична міфологія, як фантастичне відображення дійсності, створює ідейну основу для захоплення, утримання влади, боротьби з політичними супротивниками».

З цього виникає питання: якщо домисли працюють на позитивний образ кандидата, то чи не використовуються вони  задля його дискредитації?

«По суті діюча влада розглядає кожну виборчу кампанію як набір підривних технологій. Що ближче до фіналу виборів, то жорсткіших форм набуває виборче змагання. Під час виборчої кампанії неминуче виникає момент, коли в частини кандидатів закінчуються аргументи на корись їхнього обрання і шанси на перемогу стають примарними. Тоді вони вирішують змінити ситуацію за рахунок поширення «правди» про конкурентів».

Ми це вже добре засвоїли, і лише обмежені в інформаційному доступі люди аргументують свій вибір фразою « писали в газеті», активна ж частина виборців піддає сумнівам викиди «чорнухи».

Піарництво, що супроводжує виборчий процес, хоч  і має теоретично«забезпечити добровільне взаєморозуміння між кандидатом у депутати та виборцем», мусить вдаватися до спін-технологій, які «полягають у коригуванні висвітлення ЗМІ певних подій або заяв, подання їх у приваблишому вигляді. Саме слово «spin означає «плести небилиці», крутити споживачами виборчого продукту, як циган сонцем. Всіма п’ятьома різновидами цих технологій має досконало володіти спін-майстер, що продукує так званих сурогатних балакунів, ерзац-спікерів. Чули й бачили Чечетова? От яскравий представник названої категорії учасника піарницьких акцій.

Звісно, я не охопила весь той сніп ідей, знахідок, проблем та конкретних  порад від автора – зацікавленим особам та й не мала цього на меті: тоді замість відгуку довелось би малювати складну таблицю із систематизацією вищеназваного. Розраховую на допитливість і небайдужість названих у анотації «хто цікавиться політикою».

Навчально-методичний посібник Юрія Шведи, як годиться, має науковий апарат з ретельно добраним списком використаної літератури, глосарієм та додатками. Завдяки цьому посібнику нинішня виборча кампанія стане зрозумілішою і прогнозованішою для багатьох людей, що не втратили навичок мислення.

Книгобачення, 28.08.2012.

http://knyhobachennia.com/?category=3&article=907#r0


Львівські політтехнологи тепер найкрутіші! Галінфо, 13.09. 2013.

До початку навчального року львівський політолог Юрій Шведа видав навчальний посібник "Технологія виборчоїкампанії. Основи електорального маркетингу та менеджменту".

Навчальний посібник вийшов друком у видавництві Львівського національного університету імені Івана Франка й розглядає теоретичні та практичн і аспектио рганізації та проведення виборчої кампанії. Книга рекомендована Міністерством освіти та науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладівспеціальності “Політологія”.

У посібник у розкрито суть, складові, етапи та ресурси виборчої кампанії, основиелекторального (виборчого) маркетингу і менеджменту, виборчої комунікації та виборчої поведінки, іміджелогії та іміджмейкингу, електорального консультування. Детально про аналізоване виборчі стратегами та технології.

Сподіваємось, що озброєні такими теоретичними знаннями, львівські політтехнологи зможуть куди успішніше конкурувати із численними “фахівцями”, які приїздять на наші терени проводити вибори.


UKRAINE AFTER THE EUROMAIDAN. CHALLENGES AND HOPES / Viktor Stepanenko and Yaroslaw Pylynskyi (eds).- 2014.- PETER LANG.- P.18-19.

Part I is concluded by YURIY SHVEDA’S in-depth analysis of the Eurorevolution in the context of social revolution. The author seeks to answer the principal question: Was the “Revolution of Dignity” (as the Euromaidan and subsequent peoples’ uprising were often named) a revolution in its conceptual shared meaning? In the author’s view, even though  many characteristics of a revolution can be found in the events of 2013-2014 in Ukraine, “it is obviously too early to define them by the categories of a social revolution”. The author provides a broad analytical examination of various factors and reasons – institutional, social, economic, political – that led Ukrainian’s to take the streets. And he concludes that only  “time will show the real readiness and ability of the new power to implement in life the slogans of revolution”. And this is indeed, the realistic approach to estimating the Euromaidan’s revolutionary significance.