Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Четвер, 17 серп. 2017

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ В УКРАЇНІ

Правове регулювання референдумів у нашій країні. Ще проект Конституції Української Народної Республіки передбачав декларування всеукраїнського референдуму й інших форм безпосередньої демократії — вибори, консультативний референдум, опитування громадської думки, народне обговорення та народні ініціативи (ст. 24).

Уперше у вітчизняному законодавстві положення про референдум було закріплене в Конституції СРСР 1936 р., де він визначався як всенародне опитування (ст. 49). Схоже закріплення референдуму здійснено і в ст. 3 Конституції УРСР 1937 р.

Штучне ототожнення референдуму з усенародним опитуванням було виправлене лише в Конституції 1977 р. Вона трактувала референдум як усенародне голосування (ст. 5). Така ж правова норма автоматично перенесена в Конституцію УРСР 1978 р. (ст. 3).

Безперечним позитивом Конституції УРСР 1978 р. було те, що вона вперше закріпила належність народові всієї повноти влади і передбачила безпосередню реалізацію народного суверенітету не лише проведенням виборів, а й усенародним обговоренням та всенародним голосуванням (референдум). Утім конституційні положення про референдум мали декларативний характер, їх мали деталізувати спеціальні закони.

Уперше закон про референдум прийнятий 3 листопада 1989 р. у Литовській РСР. Своєрідною реакцією на литовське законодавство став Закон СРСР “Про порядок вирішення питань, пов’язаних з виходом Союзної республіки з СРСР” від 7 квітня 1990 р. Закон інституалізував на загальнонаціональному рівні можливість проведення референдуму на загальносоюзному рівні, а 27 грудня цього ж року з’їзд народних депутатів СРСР прийняв Закон “Про всенародне голосування (референдум СРСР)”.

У 1991 р. 3 липня прийнято Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Це знаменувало вступ України в новий етап формування національного конституційного законодавства, покликаного інституалізувати референдуми як форму безпосередньої демократії.

Положення про вибори, референдум, народні законодавчі ініціативи були виписані в офіційному проекті Конституції від 27 травня 1993 р. у розділі 4 “Пряме народовладдя”. Проект став реальною спробою конституювання всеукраїнського референдуму як самостійного правового інституту та лібералізації приписів стосовно процедури народного ініціювання всеукраїнського референдуму, містив низку раціональних положень щодо місцевих референдумів та інші прогресивні моменти. Але до 1996 р. питання конституційного закріплення всеукраїнського референдуму залишилось відкритим.

Після прийняття Основного Закону держави 28 червня 1996 р. робота над удосконаленням законодавства, спрямована на проведення референдумів, виразилась у Законах України “Про вибори народних депутатів України” від 22 жовтня 1997 р., “Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997 р. та інших законодавчих актах. Однак сталося так, що після прийняття Конституції України Закон “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” 1991 р. не був змінений чи доповнений відповідно до вимог нової Конституції.