Інструменти
Ukrainian (UA)English (United Kingdom)Polish(Poland)German(Germany)French(France)Spanish(Spain)
Неділя, 23 лип. 2017

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТА МІСЦЕВІ РЕФЕРЕНДУМИ"

Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Конституція України передбачає використання безпосередніх форм здійснення народовладдя, проведення загальнонародного референдуму, але сам механізм його проведення на законодавчому рівні належно не врегульований.

Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, як уже згадувалось, прийнятий 3 липня 1991 р. і складається з 6 глав та 46 статей, котрі визначають суть і порядок проведення всеукраїнських та місцевих референдумів. Вони відбуваються з метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними й місцевими справами, є способом прийняття громадянами України через голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Предметом всеукраїнського референдуму може бути затвердження Конституції України, її окремих положень, внесення до Конституції України змін і доповнень, прийняття, зміна або скасування законів України, їхніх окремих положень, прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України й інших правових актів.

Предметом республіканського (Республіки Крим) референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Республіки Крим.

Предмет місцевого референдуму — прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування.

Всеукраїнський референдум призначає Верховна Рада України, місцеві референдуми — відповідні місцеві ради народних депутатів, а також на вимогу громадян України. Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну чинність і не потребують затвердження державними органами.

Закон також визначає правові наслідки дорадчого опитування (консультативного референдуму). Коли проекти законів, інших рішень Верховної Ради України або рішень місцевої Ради народних депутатів не відповідають результатам всеукраїнського або відповідного місцевого дорадчого опитування, то такі закони, рішення можуть бути прийняті лише більшістю, не меншою, ніж 2/3 від загальної кількості народних депутатів України або депутатів місцевої ради.

 

Однак чимало положень прямо суперечать Конституції. Закон “Про всеукраїнський референдум”, ухвалений українськими парламентарями 30 березня 2001 р., намагався обмежити застосування процедури референдуму, але він був відхилений Президентом. У Законі, прийнятому 7 червня того ж року, Верховна Рада, врахувавши окремі зауваження Президента, не поступилася у головному — перетворити референдум за народною ініціативою на інститут “народного вето”. Глава держави скористався своїм правом вето вдруге, і Закон не набув чинності. Отже, правове регулювання всенародних голосувань в Україні потребує подальшого вдосконалення.