Віталій Дяків

студент-політолог Львівського національного університету імені Івана Франка

Розглядаючи Євромайдан (пізніше – Революцію гідності), через рік від його початку, ми можемо виділити наступні етапи його існування:

1 eтап - Студентський Євромайдан;

2 eтап - Майдан-табір;

3 етап - Майдан-Січ;

4 етап - «Тінь» Майдану.

Найбільшою складністю поділу на етапи є їх точна хронологія. Так якщо відправну точку певних етапів визначити досить легко, в той же час рамки деяких етапів пересікаються й накладаються одна на одну, що не дозволяє отримати точної дати початку того чи іншого етапу.

Студентський Євромайдан

Листопад, 2013 рік. Україна, на чолі з Президентом Віктором Януковичем та главою уряду Миколою Азаровим, повільно прямує до Вільнюського саміту (25-27 листопада), де, як усі сподівались, буде підписано Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Однак 21 листопада, о 16.00, на сайті Кабінету Міністрів України з’явилось розпорядження «…про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію з ЄС.»[1]

Реакція громадськості не змусила себе довго чекати. Близько 22.00 на Майдані Незалежності зібралось декілька сотень активістів. В соціальних мережах вперше з’являється слово «Євромайдан». Протягом ночі кількість людей постійно зростала, до них долучились громадські діячі, опозиційні політики, відомі громадські активісти. «…сьогодні не люди прийшли до політиків, а політики до людей»[2] - згадував відомий громадський діяч Юрій Луценко. І справді, на Майдані не було жодного партійного стягу.

Водночас зі зростанням кількості учасників, суд забороняє проведення будь-яких акцій на Майдані Незалежності, Софіївській та Європейських площах та на Хрещатику, однак це не зупиняє людей, вони вирішують залишатись протягом всієї ночі.

Тієї ж ночі десятки людей виходять на площі своїх міст у Львові, Івано-Франківську, Харкові та в інших містах України.

Зранку 22 листопада у центрі Києва починають готувати різдвяну ярмарку, попередньо відтіснивши мітингувальників й знісши їхні намети.

В той же час студенти Львова оголошують страйк. Студентська хода розросталась як лавина, і більше 10 тисяч людей вийшли на ходу й мітинг, опісля учасники ходи домовляються зустрітись на проспекті Свободи ввечері того ж дня.

Саме студентство стало  рушієм протестних виступів протягом першого етапу Євромайдану. Під першим етапом Євромайдану ми розуміємо його як мітинг, страйк, протест. Мирний протест з політичними вимогами націленими на зміну (чи радше повернення) зовнішньополітичного курсу держави. Особливістю цього етапу є відсутність партійних символів на акціях протесту та визначальна роль студентства у поширенні протестів.

В ніч з 23 на 24 листопада в Київ починають прибувати групи громадян, особливо студентів, з різних міст України, адже на 24 листопада була запланована хода під гаслом “За Європейську Україну!”. Саме тоді відбувається початок трансформації Євромайдану. Початково в Києві існує два «Майдани» перший, на Майдані Незалежності, залишається громадським, а другий, на Європейській площі, «політичний» на якому ясна річ з’являються партійні стяги. Між учасниками обидвох майданів існує певна недовіра та упередження. З 26 листопада коменданти обох Євромайданів вирішують об’єднати зусилля, однак за умови , що політики не агітуватимуть за свої політичні сили. В ЗМІ поширюють інформацію про те, що до об’єднання майданів закликала Ю. Тимошенко.[3]

Політичні партії влившись  в структуру єдиного Євромайдану розпочали вводити свої ресурси й наповнювати його діяльність новим змістом.

Союз трьох політичних сил: БЮТу, УДАРу та ВО Свободи виглядав нетривким та ситуативним. Підтвердженням неузгодженості дій між політичними силами стало 24 грудня, коли ВО Свобода вела колону зі своїми прихильниками під Кабмін, а представники БЮТу в той час виголошували промови зі сцени.

Попри це, на мітингу  було прийнято ряд вимог (зокрема відставка уряду Азарова, ухвалення необхідних євроінтеграційних законів , підписання Угоди про Асоціацію і т.д.) до президента, котрі влада проігнорувала. Отож, не виконавши вимог протестувальників режим В. Януковича зірвав підписання Угоди, тим самим поставивши євромайданівців перед вибором: змиритись й розійтись чи продовжувати стояти на Майдані й добиватися прийняття висунутих вимог. Таким чином, перший етап існування Євромайдану завершився, а другий ще не розпочався. Встановилась крихка рівновага між протестуючими сторонами -  опозиції бракувало ресурсів, а владі – рішучості аби розпочати наступний етап боротьби.

Узагальнений «портрет» євромайданівця цього періоду виглядав наступним чином: це студент ВНЗ України, приїхав на Майдан добровільно сам чи з компанією друзів, сповнений рішучості стояти до тих пір доки влада не виконає вимогу Євромайдану. Основними гаслами цього періоду були такі:

- Україна це Європа!

- Зека на нари - тоді підемо на пари!

- Студенти за ЄС!

- Київ (Львів, Харків і т.д.) вставай!

Майдан-табір

В ніч з 29 на 30 листопада, коли на Майдані залишалось менше ніж пів тисячі активістів (переважна більшість з них були студентами) влада посилає близько двох тисяч силовиків, які в жорстокий спосіб розганяють молодь. Дізнавшись про розгін своїх побратимів частина активістів, які виїхали з Києва тієї ж ночі, намагаються повернутись в столицю, однак на постах  ДАІ їх зупиняють.

Саме побиття студентів й стало початком нового, другого етапу Євромайдану. Отож, влада сама стала каталізатором нового етапу протистояння. Саме вона спричинила соціальний вибух, який потряс усю Україну. Зранку не лише Україну, але й увесь світ облетіли відеокадри побиття студентів, шквал критики посипався на адресу влади з ЄС, країн НАТО, ООН, міжнародних громадських організацій. Різко негативно проти жорстокого побиття студентів висловились представники українських Церков.

Зокрема глава УГКЦ Блаженний Святослав заявив наступне:
«Від імені нашої Церкви хочу висловити свій смуток з приводу подій, які цієї ночі відбулися на Майдані Незалежності у Києві. Ми засуджуємо ті прояви насильства, які застосували працівники правоохоронних органів до мирних громадян.», «Ми просимо не допустити ще більшої ескалації насильства, яке може привести до ще більших трагічних наслідків. Ми не повинні відповідати насиллям на насилля і злом на зло»[4]

Інший духовний лідер, Патріарх УПЦ КП Філарет заявив, що :

«Як Церква ми морально засуджуємо жорстоке застосування сили до мирних громадян, яке відбулося сьогодні на столичному Майдані Незалежності. Також ми закликаємо всіх – особливо міліцію, але також і учасників громадських акцій, не допустити подальшого примноження насильства. Бо можливо саме цього – розгортання великого громадянського конфлікту та розколу країни, знищення нашої державності – добиваються ті сили, які за будь-яку ціну прагнуть не допустити інтеграції України з об’єднаною Європою. Майбутнє нам невідоме. Але хочемо, щоби всі знали: Київський Патріархат — з українським народом. Незалежно від того, які на нас чекають випробування»[5]

Таку брутальну поведінку української влади засудили міністри закордонних справ Швеції, Польщі, Литви, США, Великої Британії та інших держав.

1 грудня в Києві свою реакцію на побиття студентів висловив народ. У центр столиці знову повертаються сотні тисяч протестувальників, однак тепер з більш радикальними вимогами.

Зібравшись на Михайлівській площі, активісти розпочали ходу, яка об’єднала більше півмільйона громадян та повертаються на Майдан Незалежності. Того ж дня групою активістів було захоплено КМДА, відбулись сутички біля Адміністрації Президента на Банковій.

Другий етап змінює не лише вимоги Євромайдану але й соціальний “портрет” його учасників. Так, студентство й досі залишається активним учасником подій, але основною силою протестувальників стають люди з вищою освітою, вік котрих в середньому 35-40 років, близько 13 % з яких проживають у Києві, а решта 87 % приїхали з регіонів. Більшість з них чоловіки (56 %), але високий відсоток і жінок (44 %). Цікаво, що 92 % з них були безпартійними, 4 % - представниками політичних партій, 3,5 % - громадських організацій, 1 % - громадських рухів.[6]

Цікавим є й те, що на Майдані були представлені протестувальники зі всіх областей України. І якщо більшість євромайданівців з Західної України приїздили на декілька днів (до тижня часу), то більше половини активістів зі Сходу були на Майдані більше 20ти днів й планували залишатись й далі. Кожен другий активіст з Заходу побував на Євромайдані більше ніж 2 рази, й мав намір повернутись через декілька днів.

Якщо основна причина виходу людей на Євромайдан на першому етапі – відмова від підписання Угоди про асоціацію та вимога: повернення до євроінтеграційного курсу держави, то на другому етапі ці гасла стають менш важливими. На перше місце виходить бажання змінити владу. Проявляється це у нових гаслах Майдану, котрі чи не найкраще відображають настрої маси :

- Банду геть!

- Слава Україні! – Героям слава!

- Україна це ЄС!

- Україна не Азія!

- Різдво без Ялинковича (Януковича)!

Отож, в порівнянні з гаслами котрі лунали декілька днів перед 1 грудням, ці гасла стали радикальніші, переважають заклики до повернення до європейського курсу держави, але вже з новою владою, покаравши попередню.

Змінюється й сам Євромайдан, з’являються барикади, а після спроби штурму 11 грудня Майдан радше нагадує укріплений військовий табір. Але йому бракує дисципліни та організованості, котра лише починає формуватись.

Майдан-Січ

Третій етап названий Майданом-січчю. Бере він початок після прийняття диктаторських законів[7] 16 січня 2014 р., й триває до 22 лютого.

Спробувати за один день зробити з держави – аналог Білорусі, до того ж в охопленій масовими акціями країні, можна розцінювати як відчайдушну спробу втримати владу.

Результат – події на Грушевського, і 22 січня, в «Кривавий день Соборності» - перші смерті учасників Євромайдану. Протиистояння між обома сторонами досягає свого апогею. Влада вдається до застосування зброї проти мирних протестувальників.

Окрім подій в Києві в ряді областей відбулись спроби, або й захоплення органів виконавчої влади. Це сталось у всіх західних областях (окрім Закарпатської області),  а також деяких областях центральної України.  Як наслідок протягом січня-лютого відбувались декілька зустрічей представників опозиції з В. Януковичем, за посередництва європейських політиків, зокрема міністрів закордонних справ Польщі, Франції та Німеччини. Переговори не дали бажаного результату, зокрема умова (запропонована  21 лютого) перевиборів президента у грудні 2014 р. була відкинута Майданом, так як терпіти Януковича ще рік ніхто не бажав.

18-21 лютого відбулись найкривавіші події Євромайдану, де загинули 88 учасників Євромайдану. Усіх, хто загинув під час Революції Гідності, або пізніше від отриманих поранень, названо Небесною Сотнею. На сьогодні в ній уже 113 осіб. Географія загиблих вкотре доводить, що на Євромайдані була вся Україна. Так, серед загиблих жителі Західної України, Києва, Криму, Дніпропетровщини й інших областей, ба навіть інших країн (Білорусь, Грузію і ін.).

В ті буремні дні портрет ”євромайданівця” потіснив портрет революціонера. Так, революціонер й досі це чоловік віком близько 35 років, з вищою або середньою спеціальною освітою,  готовий стояти до кінця й піти під кулі, якщо в цьому буде потреба.

Окрім традиційних гасел, таких як Слава Україні! – Героям слава!, можна було почути :

- Разом і до кінця!

- Герої не вмирають!

- Ніхто не забутий!

22 лютого Верховна Рада усунула В. Януковича з посади Президента України. Президент в паніці залишає країну.

Цю дату можна вважати закінченням третього етапу, а декотрі дослідники вважають її логічним завершенням Революції гідності. Однак ряд найбільш запеклих прихильників Євромайдану як форми боротьби з Системою вважали, що усунення  В. Януковича від влади є лише частковою перемогою й її потрібно розвивати революційними методами до переможного кінця. Тому Майдан продовжував стояти в центрі столиці.

Однак коли у березні, навіть у квітні та травні, Майдан ще представляв собою форму боротьби з режимом, то вже влітку, після президентських виборів, на Майдані залишились так звані «довгожителі», а сам Майдан був лише тінню того, яким він був під час усіх трьох етапів.

«Тінь» Майдану

Четвертий етап у еволюції Майдану ми можемо назвати привидом Майдану, або його тінню, а хронологічним початком буде червень 2014 р.

Пояснюється це насамперед відсутністю дисципліни: окрім декількох наметів майданівських сотень у решті панував безлад, який почав дратувати насамперед мешканців столиці.

Впродовж усього літа на Майдані раз по разу виникають сутички, стрілянина. В бронежилетах блукають майданом колишні революціонери, в той в час коли на Сході катастрофічно бракувало екіпірування, особливо бронежилетів, для бійців ЗСУ та Нацгвардії.

Виразно змінився й портрет колишнього революціонера. Тепер це чоловік 35-40 років, з середньою освітою, який тимчасово не працює та немає власної сім’ї.

Врешті решт 7 серпня активістів, що залишались на Майдані було розігнано, а залишки барикад та наметів розібрано.
При цьому ”довгожителі” почали підпалювати шини [8], та опиратись міліції та бійцям добровольчих батальйонів (котрі були колишніми сотнями Майдану). Врешті-решт вдалось навести порядок в центрі міста, і на прибирання Майдану вийшли не лише комунальники, але й сотні жителів столиці.

Однак  з розгоном залишків Майдану ми не можемо говорити про його смерть. Суть феномену Євромайдану  в тому, що він став невід’ємним елементом сучасного політичного життя, глибоко вкорінився у суспільну  свідомість як символ нескореності та звитяги, а жертви покладені на його вівтар надовго закарбувались в національній пам’яті.

Євромайдан став тим осередком навколо ідей якого почало об’єднуватись розрізнене українське суспільство. Перша кров на Майдані (кров студентів в ніч на  1 грудня) закріпила ідею єдиної держави, від Сходу до Заходу. Всупереч поширюваним міфам Майдан показав, що російськомовне населення є не менш патріотичне аніж українськомовне й що в боротьбі за загальні цінності населення України єдине. Став він могутнім чинником формування української політичної нації.

Євромайдан також наймасовіша й нейжертовніша акція в підтримку європейських ідей та європейських цінностей.

Євромайдан був потужним виявом громадянської непокори проти свавілля влади, зародком формування громадянського суспільства в Україні, яке віриться, зуміє достойно відповісти на численні виклики, які стоять перед ним.

____________

1. Білозерська O. ЄвроМайдан. 21.11.2013.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.bilozerska.info/?p=17429

2. Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета щодо подій 30 листопада 2013 р. у Києві // Українська Православна Церква Київський Патріархат. Офіційний веб-сайт “Церква info”.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://cerkva.info/uk/news/patriarkh/4211-zajava-30-11.html

3. “Ми засуджуємо ті прояви насльства, які застосували… до мирних громадян”,- Блаженніший Святослав. Інформаційний Ресурс. Української Греко-Католицької Церкви. 30.11.2014.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://news.ugcc.ua/news/mi_zasudzhuiemo_tі_proyavi_nasilstva_yakі_zastosuvali_do_mirnih_gromadyan__blazhennіshiy_svyatoslav_68357.html

4. Міліція почала затримувати “довгожителів” Майдану.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://espreso.tv/news/2014/08/07/miliciya_pochala_zatrymuvaty_dovhozhyteliv_maydanu

5. Обличчя Євромайдану (соціальний портрет учасників протестів) // Info-Light.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://infolight.org.ua/content/oblichchya-ievromaydanu-socialniy-portret-uchasnikiv-protestiv;

6. Рада ухвалила закони, що відкривають шлях до масових репресій”.- фонд “Відродження” // Українська правда. 19.11.2013.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/16/7009773/

7. Cтатистика: “Соціальна структура Євромайдану“ // ЖЖ.lvivil.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://lvivil.livejournal.com/351132.html

8. Тимошенко закликала прибрати з євромайдана партійну символіку // Європейська правда. 19.11.2014.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2013/11/26/7003155/

9. Урядовий портал. Уряд прийняв розпорядження про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію з ЄС.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246868715&cat_id=244274160