Томас Дай у роботі “Іронія демократії” (1993) відстоює парадоксальну тезу: демократія – влада народу, але питання виживання демократії лежить на плечах еліти: “Оскільки маси авторитарні, нетолерантні, антиінтелектуальні, ненависницькі та жорстокі, еліта має захищати демократію, проводячи таку політику, яка б не виводила громадськість з пиродного для неї стану політичної байдужості”.

Виборча команда. Основою внутрішнього середовища виборчої кампанії виступає виборча команда - група людей, які організовують і проводять виборчу кампанію. Саме виборча команда є вирішальним елементом виборчої кампанії. Розуміння сутності команди, методів і способів її функціонування, раціональне використання управлінських навичок, здібностей і підготовки кожного з членів команди, підпорядковане єдиній стратегії виборчої кампанії, є запорукою досягнення головної мети – перемоги на виборах. Кандидат може стати відомим, отримати перемогу лише завдяки хорошій команді.

Фактично немає випадків, у яких перемогу одержав кандидат, який працював з поганою командою чи  взагалі без неї. Тому принциповим завданням, яке має розв’язати кандидат, є формування працездатної команди, яка вирішуватиме всі проблеми, що поставатимуть упродовж виборчого марафону.

Підбір та формування команди - дуже серйозний та відповідальний момент виборчої кампанії. Для створення справжньої команди потрібні люди, здатні акумулювати корисні ідеї та втілювати їх у життя. Вони повинні бути однодумцями в головному – бажанні досягнути поставленої мети, мати лідерські й аналітичні здібності, вміти організовувати справу, адекватно оцінювати ситуацію, контролювати хід виконання роботи. Вони повинні вміти грамотно писати й висловлюватися, легко та ефективно спілкуватись.

При підборі команди до складу виборчого штабу варто своєчасно позбавити команду т. зв ”психологічної інфекції”. Слід уникати у своїй команді невдах та нещасливих людей - вони перекладуть автоматично свої невдачі на імідж кандидата. Невдахи апріорі згодні з поразкою. Прагніть співробітничати з  ”везунчиками” та людьми з психологією переможців. При цьому спрацьовує кумулятивний ефект, коли позитивний настрій кандидата та команди передається оточуючим і навпаки.

Вирішальні принципи формування команди – неформальні та особисті зв’язки кандидата та членів, повна довіра, взаємна відповідальність, відданість справі, злагодженість і взаємна підтримка, де все загалом створить ефект синергетизму. У команді-переможниці навіть кандидат підкоряється законам і правилам діяльності команди. Персональний склад виборчої команди з міркувань безпеки слід тримати в таємниці.

НАПРЯМКОВА МОДЕЛЬ ГОЛОСУВАННЯ

Напрямкова модель голосування - така модель виборчої поведінки, за якої властива виборцеві сила прихильності до певного кандидата залежить від того, чи виборець і кандидат стоять на одному боці з приводу якогось питання або аспекту політики. У найпростішій формі за моделі напрямкового голосування виборці віддають перевагу кандидатам, що стоять на тому самому боці, що й вони, а не кандидатам, які стоять на протилежному боці якогось єдиного виміру.

Якщо цей єдиний вимір – вимір правої і лівої орієнтацій, тоді виборці з правими поглядами віддаватимуть перевагу правим, а не лівим кандидатам, навіть якщо вони ближчі до лівих кандидатів. Цю модель можна поширити, щоб вона давала змогу розглянути ситуацію з різними вимірами, які мають різне значення, або актуальність. Далі напрямкова теорія розвивалась, запровадивши чинник “інтенсивності”. І виборці, й кандидати можуть бути прихильними до певної позиції. Функція корисності (сила прихильності до певного кандидата) є результатом інтенсивностей виборця і кандидата, й саме ці інтенсивності визначають напрямок.

Звідси випливає, що виборці з правими поглядами віддадуть перевагу кандидатам, які дотримуються крайніх правих поглядів, незалежно від того, наскільки праві погляди самих виборців. Отже, згідно з цією моделлю кандидати відчувають стимул дотримуватися крайніх позицій на своєму боці будь-якого конкретного виміру. Оскільки ця риса моделі неприваблива, то були запропоновані механізми стримування такого руху: визначити “сферу прийнятності”. Oтож, кандидат, що переступить її межі, підлягатиме покаранню.