Робота з засобами масової інформації (ЗМІ) – важлива складова загальної стратегії виборчої кампанії. Починати роботу зі ЗМІ треба з ретельного вивчення ринку мас-медіа того регіону, в якому буде проводитись виборча кампанія. Для цього складають інформаційну карту (медіа-карту) - перелік та характеристика засобів масової інформації (ЗМІ), які можуть бути використані у виборчій кампанії. Вона складається з: переліку усіх ЗМІ; оцінки розмірів аудиторії кожного ЗМІ (рейтинги ЗМІ); оцінки меж перетинання зазначених аудиторій з адресною групою кандидата (партії). Варто зібрати своєрідне досьє на кожну газету і телерадіоорганізацію, які мають у регіоні свою аудиторію. Ці відомості допоможуть найефективніше розмістити рекламні матеріали у найвпливовіших виданнях і каналах. ЗМІ, розрахованим на специфічні групи населення, треба пропонувати не загальну політичну рекламу, а спрямовану саме на цю категорію виборців.

Для ефективного розміщення політичної реклами в ЗМІ потрібно:

- якомога точніше визначити базовий електорат кандидата (партії),

- визначити коло виборців, що можуть стати додатковим електоратом,

- з’ясувати яким видам ЗМІ надають перевагу реальні та потенційні виборці кандидата (партії),

- лише після цього домовлятися про співпрацю з відповідною газетою чи телеканалом.

Треба знати, що реальний вплив друкованих ЗМІ на читачів визначається такими параметрами: рейтингом видання серед цільової групи електорату, відсотоком людей, які читають його й вірять у його об’єктивність; реальний обсяг підписки на видання; реальний обсяг продажу у роздріб, об’єми списань; реальний тираж. Не варто захоплюватися впровадженням власних штабних газет і каналів, оскільки вони мало відомі широкому загалу й практично сприймаються ними не інакше як агітаційні листівки.

Роботу з мас-медіа повинні вести професіонали, найкраще спеціалісти з паблік рілейшнз, які мають знайомства і певний авторитет у журналістському середовищі. Тому основні матеріали, інформаційні приводи та публікації мають бути узгоджені з її загальним планом й потрапляти в ЗМІ за затвердженим планом-графіком комунікативної активності. Варто домовитися з редакторами, відповідальними секретарями, з директорами і керівниками програмових служб про бронювання газетної площі або ефірного часу, порядок оплати за них та строки подання матеріалів, підготовки передач.

Для  полегшення роботи журналістів треба принести з собою прес-пакет, який найдетальніше й різнобічно висвітлює бажаний образ кандидата. Варто поважати час та інтереси представників ЗМІ. Журналісти не рідко залюбки надрукують чи покажуть як свій матеріал більшість з того, що йому подадуть в інформаційному пакеті. Виступати зі статтями, брати участь у програмах, цитуватися в пресі та в ефірі повинен здебільшого сам претендент на обрання. “Розкручуватися” повинен кандидат, а не члени його виборчої команди.

При роботі з мас-медіа треба враховувати таке правило: позитивні відомості про опонентів повинен подавати сам кандидат, а негативні мають потрапляти в пресу лише через третіх осіб. Не варто надмірно шокувати виборців. Респектабельність виступів кандидата посилює його позиції напередодні виборів, а надмірна емоційність або істеричність, навпаки, послаблюють.

Робота виборчого штабу кандидата повинна бути спрямована на пошук та забезпечення інформаційних приводів пов’язаних з особою кандидата, які б робили його цікавим для більшості ЗМІ. Варто удаватись до всіх можливих заходів, щоб кандидат потрапив на сторінки газет і в ефірні новини. Тема кожного інформаційного приводу кандидата повинен бути цікавою насамперед адресатові, а не кандидату. Важливо пам’ятати, що віра в кандидата й довіра до нього можуть притупитись, якщо щоразу не подавати про нього нову й справді доречну інформацію.

Зазвичай виборцю потрібно не менш ніж 7 разів зіштовхнутися з образом кандидата, аби його запам’ятати. Однак яскрава позитивна заявка краще запам’ятовується й зменшує необхідність примітивного навязування іміджу шляхом нескінченого повторення роликів по телебаченню.

У роботі з ЗМІ надзвичайно важливо “заслужити пресу” - отримати довіру засобів масової інформації (ЗМІ) завдяки власним досягненням, помітній діяльності, значним подіям або заявам, які заслуговують на те, щоб потрапити в новини. Згадана ситуація дуже важлива для кандидата, оскільки, на відміну від політичної реклами, не вимагає фінансових затрат. Для того, щоб “заслужити пресу”, потрібні творчі зусилля, важка робота і активність команди та ін. Щоб привернути увагу ЗМІ, треба, щоб виборча кампанія кандидата була цікавою. Лише у двох випадках кандидат може потрапити у ЗМІ, не докладаючи для цього зусиль: коли висуває свою кандидатуру та після оголошення результатів виборів. У всіх інших випадках увагу ЗМІ потрібно активно завойовувати. Зазвичай цим займається ньюзмейкер (англ. – “той, що робить новини”) - спеціаліст з інформаційних технологій, завдяки якому створюються відповідні інформаційні приводи.

Необхідно старатися зробити із ЗМІ свого союзника. Заради цього бажаними є “візити ввічливості” кандидата до редакторів видань, особисті зустрічі з провідними журналістами. У деяких штабах існує навіть посада працівника, який підтримує неформальні товариські стосунки з журналістами.

Вимоги до текстів політичної реклами . Щодо текстів, які готуються до розміщення в пресі, на телебаченні та радіо то до них висуваються наступні вимоги: матеріал повинен відповідати розробленій виборчій стратегії, головній ідеї та стратегічному образу кандидата; матеріал має бути підготований не для всіх взагалі, а для певного сегмента електорату й розміщуватись у тих засобах масової інформації (ЗМІ), які за уподобаннями найближчі саме до них; кожен наступний матеріал не повинен хоча б у чомусь повторювати попередній, краще розкривати нові дані про кандидата або розширювати й закріплювати опубліковані раніше; у матеріалі повинні міститись головні лозунги або ключові фрази виборчої кампанії, найкраще – у вигляді підзаголовка чи виділення в газетах, назви, передачі й спеціальних титрів – на телебаченні; матеріал повинен обгрунтовуватися вербальною позитивною мотивацією, яку очікують та передбачати подання гасла або головного слогана кампанії за принципами нейролінгвістичного програмування; матеріал треба готувати у розрахунку на закріплення “свого” виборця та приваблення і залучення “болота” й “м’якого” електорату, що ще до кінця не визначився у своєму виборі. При написанні рекламних повідомлень широко використовується інверсія - перестановка слів у композиції з метою посилити значення першого слова. Для вивчення простоти, дохідливості рекламних текстів використовують метод Дейла Шалла. За допомогою цього методу враховують довжину, кількість рядків, використання рідковживаних слів тощо. На завершальному етапі виборчої кампанії слід уникати радіо- та телематеріалів на підтримку кандидата триваліших за 1 хв. Бажано також не переривати рекламою серіали та художні фільми.

Форми радіореклами:

Основною формою радіо реклами є радіоролик (блек-аут) - короткочасне (тривалістю 20-30 секунд) рекламне звернення на радіо, ідея якого може розвиватися в таких формах: діалог, вільна композиція з відтінками гумору і т. д.

Діалог рекламний - жанр радіореклами тривалістю не більше 45 секунд, що складається з рекламної сценки за участю від двох і більше персонажів. Прес-службі кандидата слід забезпечити відеозапис зустрічей та поїздок кандидата, саме на них можна отримати спонтанні, а тому й найприродніші бліц-виступи кандидата з різних проблем, які зголом можна використовувати в ході “розкрутки” іміджу.

Виступи - особисті звернення (монологи) кандидата, його довіреної особи, уповноваженої особи політичної партії (блоку) або інших суб’єктів виборчого процесу до виборців з викладенням передвиборної програми.

Зазвичай фахівець з ПР-технологій готує сценарій виступу однак можлива й імпровізація - подача реклами в радіо- або телеефірі у формі вільного викладу тексту, а не читання його за раніше заготовленим сценарієм. При підготовці радіореклами важливе значення має також і голос диктора. Він повинен стати частиною фірмового стилю кампанії. Різноголосиця тут недоречна. В ідеалі бажано використовувати голос одного з відомих журналістів, який пізнається слухачами або ведучого новин.  Знайомий голос полегшуватиме сприйняття змісту рекламного ролика й робитиме його схожим на новини.

Створенням теле- та радіореклами займаються телерадіоорганізації. Ст. 1. Закону України “Про телебачення і радіомовлення” визначає телерадіоорганізаціями редакції, студії, агентства, об’єднання, асоціації, компанії, радіостанції тощо – юридичні особи, зареєстровані у визначеному чинним законодавством порядку, які мають право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми. Канали теле- і радіомовлення, призначені для трансляції телерадіопрограм понад половини областей України називаються загальнонаціональними каналами радіо і телебачення.