Типи інтернет-реклами.

Конкретна реклама – реклама, що містить інформацію про суб’єкти політики (особистість, партію, блок). Мета цього типу реклами – постійна підтримка інформованості користувачів про об’єкт рекламування.

Інформаційна реклама -  реклама, яка базується на інформаційному приводі. Її метою є оповіщення користувачів про певну подію, місце і час її проведення.

Іміджева реклама – реклама, що вміщує інформацію, яка встановлює стійкі асоціації з певним політиком чи партією.

Заохочувльна реклама -  реклама, що формується з такої інформації, яка звертає увагу користувачів на партію, лідера. Її головною метою є залучення нових і потенційних прихильників, виборців, які вагаються.

Види інтернет-реклами. Інтернет-реклама поділяється на пасивну та активну. До пасивної відносять таку інтернет-рекламу, яку користувач відшуковує сам, а до активної – ту, яка надходить до користувача.

ПР-заходи в інтернеті. Інтернет є принципово новою формою комунікації,  яка поєднує можливості засобу масової комунікації та засобу між особистого спілкування. Це створює унікальні можливості для проведення ПР-заходів в інтернеті.

Зазвичай в інтернеті можна проводити наступні ПР-заходи:

- здійснювати контакти з журналістами традиційних заходів масової комунікації через надання прес-релізів, доповідей, інформації, фотографій, відео- та аудіоматеріалів тощо;

- впливати на аудиторію розміщенням матеріалів і новин в інтернет-виданнях, на сайтах інформаційних агенцій і засобів масової комунікації, спеціалізованих і тематичних серверах, у оглядачів мереж та ін.;

- працювати з аудиторією безпосередньо в on-line-конференціях, чатах, шляхом цільової розсилки інформації електронною поштою;

- організовувати в мережі рекламні акції, конкурси, лотереї, які є чудовим способом повернути увагу до проблеми, організації, особливості тощо.

Інтернет є найоперативнішим засобом подання інформації, який не має ані законодавчих, ані часових, ані просторових обмежень. Він має достатньо тривалий строк збереження інформації та оптимальну форму її подання, передбачає найефективніший зворотний зв’язок, який дозволяє отримати необхідні відомості про аудиторію. Інтернет до того ж є найбільш економічно вигідною формою реклами.

Щоправда у Білорусі провайдер-монополіст може блокувати адреси опозиційних інтернет-ресурсів. У Китаї на право працювати в інтернеті слід отримати ліцензію від держави, яка до того ж має право контролю над достовірністю поширюваної інформації. Протее усі ці обмеження в реальності легко можна обійти.

Інтернет є також найзручнішою формою і для ”чорного ПР”, який у віртуальній реальності набирає особливо витончених  форм. Так, під час останніх виборів Державної Думи Росії користувачам інтернету від імені однієї російської партії було зроблено масову розсилку (спам).

Інтернет є ідеальним місцем для розміщення та поширення компромату. Розміщені там матеріали можуть поширюватися й друкованими ЗМІ – посилання на сайт захищає їх від санкцій.

Інтернет і політика. Інтернет – всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж. Він становить фізичну основу для розмішення величезної кількості інформаційних ресурсів та послуг. Особливого поширення інтернет набув в 90-х роках ХХ ст. Головний вплив Інтернету на політику полягає у збільшенні її прозорості.

З точки зору управління, Інтернет повністю децентралізований, внаслідок чого кожен учасник цієї комунікації на своєму сервері або сайті може вільно розміщувати будь-яку інформацію у будь-якому порядку. Уряди та недержавні організації оприлюднили мільйони веб-сторінок політичної інформації, як-от офіційні доповіді й подробиці контрактів.

Відвідувачам мережі доступна не лише величезна кількість інформації, розміщеної на сайтах, але й дається можливість спілкуватися у реальному часі за допомогою форумів, чатів, мультимедійних діалогів та інших засобів.

Своє значення як засіб соціальної комунікації, у тому числі і в політичній сфері, Інтернет набуває у міру збільшення кількості користувачів мережі. Дослідження ролі Інтернет-комунікацій свідчать, що якісні зміни впливу телекомунікаційних мереж на життя суспільства прояадяються після того, як кількість користувачів перевищить 15 % населення країни.

Проникнення Інтернет-технологій в політику є складним і суперечливим процесом. Умовно його можна поділити на два етапи. Перший етап – інформаційний. Суть його полягає в проникненні в мережу політичної інформації. Ця інформація представлена переважно на сайтах політичних партій, громадських організацій, окремих політичних діячів, електронних газет і журналів, а також в Інтернет-виданнях аналітичних і дослідницьких організацій. Другий етап пов’язаний з медіатизацією політики і спробою використовувати Інтернет як інструмент політичної комунікації і політтехнологій.

Під час останніх президентських виборів в США значну роль у кампанії Б. Обами зіграли інтернет-технології. Він багато спілкувався з людьми зі своїх акантів на ”facrbook”,”twitter”, вів свій канал на “youtube”. Все це він продовжує робити й після обрання президентом.  У західних демократіях є нормою, коли через сайт кандидата можна зробити внесок у фонд його передвиборчої кампанії.

На президентських виборах 1996 р. в Росії московська фірма ”ПОСТЕРпаблисити” розіслала 6 варіантів листа кандидата в президенти Б. Єльцина в 26 модифікаціях більш ніж 7 млн виборців. Після виборів 60 % опитаних з числа тих, що отримали ці дисти зазначали, що вони справили на них позитивне враження.

Українські політики теж почали активно використовувати Інтернет у своїй діяльності. Ю. Тимошенко та І. Янукович мають власні канали на “youtube”. На канал В. Януковича підписалося 68 користувачів, на канал В. Ющенка – 184, Ю. Тимошенко – 403, С. Тігіпка – 254, А. Яценюка – 112. На канал Б. Обами – 184 468 користувачів. Загальна кількість переглядів дожаних відео каналу В. Януковича становила 10752, В. Ющенка – 95688, Ю. Тимошенко – 279849, С. Тігіпка – 50382, А. Яценюка – 56092. Для каналу Б. Обами ця цифра складає 145 873 485. Отже бачимо, що показники каналу “youtube” Б. Обами у три порядки разів більша ніж в українських політиків.Прес-служба С. Тігіпка, А. Яценюка та В. Ющенка ведуть їх аканти на ”vkontakte”.

За аналітико-статистичними даними українська аудиторія Інтернету у серпні 2008 року складала понад 8 мільйонів осіб. Таким чином можна констатувати, що нині 17 % населення країни використовують Інтернет як джерело інформації та засіб комунікації. Можливості електронної пошти для розсилання особистих послань кандидата виборцям набагато вищі й оперативніші за традиційну пошту.

Якщо у кандидата є власний веб-сайт або ж веб-сторінка то це додасть іміджу кандидата солідності. Користувачі інтернету – це молоді активні люди і їм приємно буде виявити, що серед кандидатів є такий, що має однакові з ними захоплення. Крім того, матеріалами сайту можуть зацікавитися серйозні газети й телерадіокомпанії.

Його слід створювати якомога раніше, щоб у користувачів якомога пізніше прийшло усвідомлення, що вони мають справу з різновидом реклами. Для більшої відвідуваності сайту банери з його рекламою можна розмістити на популярних сайтах.

Створення форуму на сайті підніме зацікавленість у ньому, дасть можливість налагодити зворотній зв’язок з виборцями, мобілізувати їх наколо кандидата. Через власний блог кандидат також має чудову можливість спілкуватися із своїми виборцями, отримувати від них зауваження та пропозиції.

Будучи практично неконтрольованим, легко доступним, а в перспективі – повсюдним і всеосяжним, Інтернет стає високоефективним засобом політичної боротьби.

Про ефективність ПР-заходів в інтернеті свідчить наступний факт. Так, для розкрутки популярного в світі бренду ”Кока-кола” знадобилося 50 років, а каталогу ”Yahoo” – всього 5 років.