Інформаційна блокада. У недемократичних виборах, при відсутності вільної преси досить часто застосовують т. зв. інформаційну блокаду.  Інформаційна блокада - ситуація, коли всі (чи майже всі) засоби масової інформації (ЗМІ) знаходяться під впливом одного кандидата у депутати (політичної сили) і висвітлюють його (її) діяльність лише у позитивних тонах, в той час як про опонентів подається лише негативна інформація. Ефективним способом боротьби з інформаційною блокадою є “провокація” – несподівана заява чи вчинок, які привернуть увагу ЗМІ. Однак цим прийомом не слід зловживати. Чим ближче до дня виборів – тим менше повинно бути скандальних та голослівних заяв. Прорив інформаційної блокади змушує її організаторів шукати інших форм впливу на виборців – до чого вони звичайно виявляються не готовими і програють. З іншого боку деякий дефіцит інформації про кандидата викликає зацікавленість виборців до нього.

Інформаційний шум - елемент комунікативного процесу, джерело перешкод, бар’єри, які можуть виникати між джерелом інформації та комунікатором і між повідомленням та аудиторією, впливати на адекватність інтерпретації (розкодування) отриманого повідомлення, вносити зміни у значення повідомлення.

Інформаційний шум може бути пов’язаний або з джерелом інформації або з каналом її передачі, привнесений із середовища мимовільно (випадкові звукові сигнали, міміка, жести, що супроводжують інформацію) чи створюватися свідомо і цілеспрямовано використовуватися для спотворення інформації та маніпулювання громадською думкою.

У ситуації маніпулювання інформаційний шум з погляду “виробника” повідомлення з джерела перешкоди перетворюється в головне джерело інформації. Для цього використовуються візуальні символи (непривабливі ракурси показу, відштовхувальний, неадекватний повідомленню, контекст та ін.), різноманітні ефекти, що призводять до драматизації, емоціоналізації повідомлення, блокують раціональне сприйняття інформації.

Шумом може виступати інша інформація, яка нейтралізує основну інформацію сумарною дією менш важливих повідомлень. Інформаційним шумом часто є чутки. Інформаційний шум використовують у багатьох техніках маніпулювання громадською думкою та масовою свідомістю, інформаційних війнах, психологічних операціях, де використовуються і фізичні перешкоди (глушіння радіостанцій), і “тонкі” техніки впливу на свідомість та підсвідомість людей.

Важливо, щоб виборча кампанія не доводила до інформаційного перенасичення, а розвивалась відповідними інформаційними хвилями. Інформаційна хвиля - сукупність процесів та технологій подачі виборчої інформації електорату. Завдання полягає в тому, щоб у ході виборчої кампанії при мінімумі затрат досягнути максимального ефекту. Інформація не повинна бути розподілена рівномірно протягом всього виборчого періоду. У її рамках повинні виділятись від двох до п’яти-семи інформаційних хвиль з піками та спадами. Хороша комплексна координація розкрутки інформаційних приводів у ході пульсуючої кампанії дає ефект резонансу у громадській свідомості, до того ж кандидат стає неформальним ньюзмейкером.

Виборчу кампанію слід починати інформаційним “вибухом” в основних засобах масової інформації (ЗМІ), після чого йде відносно тривалий період першого інформаційного мовчання, який потрібен для засвоєння поданого матеріалу. У різних  мас-медіа піки можуть не співпадати. Для кращого засвоєння та запам’ятовування рекомендують при кожному інформаційному піку активізувати лише одну тематичну позицію. Вона повинна бути подана просто, яскраво, коротко, легко для запам’ятовування.

Активізація всіх позицій має бути узгоджена й підпорядкована певній внутрішній логіці, щоб у виборця до моменту виборів сформувалось позитивне та цілісне сприйняття іміджу кандидата.

Слід також пам’ятати, що різні групи виборців мають різні канали отримання інформації, а тому послідовно змінюючи їх, виборча команда підключається до масової свідомості різних груп виборців.

Можлива послідовність зміни інформаційних каналів при інтенсивному агітаційному впливі на електорат виглядає наступним чином:

З наближенням дня виборів обсяги газетних і телерадіоматеріалів мають зменшуватись, а розміри шрифтів та ілюстрацій на шпальтах, як і кількість політичних відеокліпів в ефірі, – збільшуватись.  Для того, щоб текст адекватно зрозуміли виборці, бажано, щоб він вимагав рівня освіти не вище шести класів, містив мінімум складних речень, мав легкість прочитання понад 80 %. Для текстів, що одночасно й озвучуються (наприклад відео- аудіо ролики) важливою є й милозвучність.

Гроші за публікації в ЗМІ краще переказувати авансом – це робить редакторів більш покладистими. Також заздалегідь бронюється місце на вибраних шпальтах видання, готуються фото. Для збереження конфіденційності матеріал надається в редакцію у набраному вигляді у час, який максимально передує випуску видання. Це робиться для того, щоб ускладнити можливість суперникам оперативно відреагувати на нього. Навпаки ж наявність оперативної інформації про підготовку до друку компромату дасть можливість належним чином відреагувати на нього.

Інформаційний привід - сукупність характеристик і ознак певної події, факту, які роблять їх суспільно значущими, привертають увагу громадськості й примушують засоби масової інформації (ЗМІ) до публікації повідомлень про дану подію чи факт.

Інформаційний привід у ЗМІ базується на таких головних принципах: пріоритетність та привабливість теми для пересічних громадян; неординарності та сенсаційності події; новизна фактів; досягнення успіхів; високий суспільний статус діючої особи.

Ефективний виборчий ПР передбачає широке використання принципів інформаційного приводу у підготовці інформації, що містить у собі політичну рекламу. Створюючи інформаційні приводи, нюьзмейкери досягають ефекту впізнавання кандидата, який ще задовго до початку виборчих перегонів постійно потрапляє на шпальти газет і в телевізійні та радіо новини.

Типовими інформаційними приводами є концерти, спортивні змагання, виставки, конференції, мітинги, публікація даних соцопитувань, скандали, заяви кандидата щодо актуальних подій регіону, заяви громадських організацій що стосуються кандидата, різноманітні ініціативи, що стосуються конкурентів.

Ефективне використання інформаційних приводів передбачає дотримання наступних правил:

1. Фактор часу. Слід пам’ятати, що з часом інтерес до події затухає. Тому коментар кандидата до цієї події буде цікавим на піку інтересу до самої події.

2. Забезпечення логічного зв’язку між подією, що обговорюється та кандидатом і його програмою. Виборчому штабу слід відбирати такі події для коментарів кандидата, які видаються органічними для іміджу кандидата й підкріплюються положеннями його виборчої програми.

3. Виступ кандидата не повинен заважати самій події, що коментується оскільки це зазвичай викликає роздратування людей, які приймають у ньому участь.

4. Необхідно подбати аби коментар кандидата вчасно попав у ЗМІ. Слід старатись аби в свідомості людей більшість новин асоціювалися з кандидатом при тому його реакція на події була б максимально близькою до громадської думки.

5. Емоційність. Чим емоційніше викладене ставлення кандидата до коментованої події – тим сильнішою є реакція людей на нього. “Хто володіє мистецтвом впливу на уявлення натовпу,- пише Г. Лебон,- той і володіє мистецтвом управління ним.”

Якщо головним інформаційним приводом має бути заява кандидата, то в ідеалі вона має тривати щонайбільше 30-40 секунд. У цьому разі вона має шанс потрапити в ефір без редакторських купюр.

Ще один важливий для ЗМІ технічний прийом – “фотоекспромпт”: надання журналістам можливості сфотографувати кандидата у потрібному ракурсі.

Зазвичай для створення інфломаційних приводів використовують не лише самого кандидата, але й інших членів його команди. Однак при цьому слід дотримуватися певних правил:

- виступи або інтерв’ю членів команди мусять бути скоординовані пресовою службою за часом і практикою, стратегічною лінією,

- аредставники команди має з'являтися на телевізійному екрані один, а не в контексті дискусії чи суперечки,

- членові команди бажано надавати слово після всіх критичних виступів на її адресу (останнє слово запам'ятовується найкраще).

Використання інформаційних приводів для приваблення публіки з метою популяризації та безкоштовного висвітлення якогось суб’єкта в ЗМІ є однією з ПР- технологій, відомій під назвою паблісіті. До їх числа відносять коментування певних подій, участь у суспільно-політичних передачах, участь в телевізійних конкурсах та вікторинах, фонові сюжети у які попадають плакати, білборди, афіші кандидата.