На практиці відпрацьовано певний “джентльментський набір” форм телевізійної реклами для початкової розкрутки будь-якого політика, що вступаж у передвиборчі перегони:

- регулярне потрапляння імені і зображення кандидата в сюжети новин,

- 2-3 хв. інтерв’ю-знайомство з кандидатом безпосередньо після реєстрації,

- 2-4 хв. програмний виступ, передбачений Законом ”Про вибори”,

- 20-30 cек. коментарі кандидата актуальних соціальних та політичних подій у регіоні,

- 1 хв. відеоролик-”легенда”,

- 20-хв. фільм про життєвий шлях кандидата,

- 30-40 сек. виступи ”електоральних лідерів” та впливових осіб на підтримку кандидата,

- 30 сек. ролики за схемою ”проблема-кандидат-рішення”,

- музичні ролики на основі популярних відеокліпів з відеорядом кандидата,

- ігрові ролики за участю відомих акторів з відтворенням виграшних рис кандидата,

- участь кандидата в традиційних передачах телеканалу,

- постановочні ролики підтримки кандидата з боку простих людей.

Відрізок часу на телебаченні, коли його споглядає найбільша кількість глядачів називають – прайм-тайм (з англ. prime-time - найкращий час). Зазвичай це час з 18.00 до 23.00. Розцінки на розміщення рекламної продукції в прайм-тайм традиційно вищі. Документ, який підтверджує офіційне повідомлення з боку теле, або радіостанції про час виходу в ефір називають – афідавіт, а ведучого телепрограм - медіатором.

Комбінований рекламний ролик - різновид телевізійної реклами з багатоплановою композицією подачі візуального матеріалу, наприклад, ігрова сцена, дикторське оголошення, інтерв’ю на вулиці.

Відеокліп - короткометражний музичний відеосюжет. На відміну від відеролика він триваліший за часом і має більшу кількість монтажних фрагментів. У ньому обов’язково повинен бути політик чи рекламована партія. У відеокліпі використовують синтез реального образу та модельованого іміджу. Мистецтво відео, електронний монтаж і специфічна політична мова збільшують ефективність впливу на аудиторію.

Теленарис - аудіовізуальний твір кінематографії, який складається з невеликої кількості епізодів та поширюється засобами телебачення.

Відеофільм - аудіовізуальний твір кінематографії, який складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, які є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. Повнометражний фільм, де як “головний герой” виступає кандидат у депутати чи політична партія. Відеофільм здатний відобразити значно більше різнопланової інформації, ніж відеокліп чи відеоролик. У ньому зазвичай подають життєвий шлях кандидата, основні віхи його біографії, досягнення, політичні погляди, сімейні стосунки, звички, відгуки авторитетних людей. Прикладом вдалого рекламного відеофільму може бути фільм “Це Людина” про Р. Рейгана.

Відеоролик (спот) - короткометражний фільм (звичайно до 60 секунд). Відеоролики (рекламні відеофільми) досягають своєї динамічності за рахунок витонченого монтажу мінливих планів. Технічно мають величезний альтернативний ряд видів зображення (комп’ютерне, мультиплікаційне тощо) і можуть входити до телепрограми.

Кожний відеоролик повинен мати сюжет, бути динамічним, завершуватися й розпочинатися зі салогана виборчої кампанії кандидата, супроводжуватися тією ж музикою, що й на аудіоролику. Музична тема кандидата – теж елемент елемент фірмового стилю. У відеоролик є сенс вставити сюжети де відображені зустрічі кандидата з виборцями, відомими акторами, політиками, діячами культури, мистецтва тощо. Важливе значення має інтер’єр у якому відбуваються зйомки. Слід уникати банальних планів та казенних просторікувань. Слід бути лаконічними. Тут необхідна творчість, театралізація.

На етапі “розкрутки” найефективнішими є 15-секундні ролики. Виборець просто не встигає втекти від реклами на інший канал. В загальному блоці політичної реклами найефективнішою є перша за черговістю реклама. Потім глядач, зазвичай втікає. Ефективною є реклама з опитуванням “пересічних” громадян на вулиці. Також позитивним є масоване використання соціальної реклами з позитивною спрямованістю.

Вперше професійних рекламістів для розробки рекламної стратегії на телебаченні залучив Д. Ейзенхауер. Перший політичний відеоролик складався з фрагментів документальних кінострічок і супроводжувався закликами президента голосувати за республіканців.

Спочатку політичні ролики були досить короткими – до 30 секунд. Пізніше їхня тривалість дещо збільшилась. Законодавство дозволяє їх використання у виборчій кампанії не у всіх країнах. У Франції ця форма політичної реклами заборонена. Не прийнята вона й у Японії.